Понятие и виды принуждения (уголовно-правовой аспект)

Abstract

Статья посвящена проблемам установления видов принуждения и формулировке его определения как уголовно-правовой категории. Специфическими признаками принуждения как уголовно-правовой категории является противоправность и способ его осуществления. Анализ способа осуществления принуждения позволяет констатировать, что в соответствии с механизмом реализации принуждения можно выделить два его вида: принуждение, реализуемое путем физического (энергетического) насилия и принуждения, реализуемого путем психического (информационного) насилия. Закрепление определения принуждения на законодательном уровне позволит избежать ошибок в правоприменительной деятельности, связанных с отсутствием однообразия в толковании принуждения и правовой оценкой соответствующих деяний. При этом законодательное определение отдельных видов принуждения не является целесообразным.

The article is devoted to the problems of establishing the types of coercion and the formulation of its definition as a criminal law category. Specific features of coercion as a criminal law category are wrongfulness and the way of its implementation. The analysis of the method of implementation of coercion allows us to state that, in accordance with the mechanism of implementation of coercion, two types of it can be distinguished: coercion, realized through physical (energy) violence and coercion, realized through mental (information) violence. The consolidation of the definition of coercion at the legislative level will allow avoiding errors in law enforcement activities associated with the lack of uniformity in the interpretation of coercion and the legal assessment of the relevant acts. At the same time, the legislative definition of certain types of coercion is not advisable.

Статтю присвячено проблемам встановлення видів примусу і формулюванню його визначення як кримінально-правової категорії. Специфічними ознаками примусу як кримінально-правової категорії є протиправність і спосіб його здійснення. Аналіз способу здійснення примусу дозволяє констатувати, що відповідно до механізму реалізації примусу можна виділити два його види: примус, яке реалізується шляхом фізичного (енергетичного) насильства і примусу, що реалізується шляхом психічного (інформаційного) насильства. Закріплення визначення примусу на законодавчому рівні дозволить уникнути помилок в правозастосовчій діяльності, пов'язаних з відсутністю одноманітності в тлумаченні примусу і правовою оцінкою відповідних діянь. При цьому законодавче визначення окремих видів примусу не є доцільним.