Розумні строки: їх практична реалізація в контексті рішень Європейського суду з прав людини

Abstract

The requirement of reasonableness of terms is an achievement not of national, but of general legal scientific opinion, therefore its consolidation in the national legal system is expedient and necessary. It is worth noting that singling out reasonable terms as a separate type of procedural terms is incorrect given the fact that all terms in criminal proceedings must be reasonable. The lack of a clear definition of the concept of reasonable terms in the criminal procedural legislation of Ukraine and the criteria for their establishment necessitates paying special attention to the practice of the European Court of Human Rights, which in its decisions has repeatedly expressed the essence of reasonable terms and the need to observe them.

Вимога розумності строків є досягненням не національної, а саме загальноправової наукової думки, тому її закріплення в національній правовій системі є доцільним і необхідним. Варто зазначити, що виокремлення розумних строків як окремого виду процесуальних строків є неправильним з огляду на те, що всі строки в кримінальному провадженні мають бути розумними. Відсутність чіткого визначення поняття розумних строків у кримінально-процесуальному законодавстві України та критеріїв їх встановлення зумовлює необхідність у зверненні особливої уваги на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово висловлювався щодо сутності розумних строків і необхідності їх дотримання.

Требование разумности сроков является достижением не национальной, а именно общеправовой научной мысли, поэтому ее закрепление в национальной правовой системе целесообразно и необходимо. Следует отметить, что выделение разумных сроков как отдельного вида процессуальных сроков неправильно, учитывая, что все сроки в уголовном производстве должны быть разумными. Отсутствие четкого определения понятия разумных сроков в уголовно-процессуальном законодательстве Украины и критериев их установления обуславливает необходимость в обращении особого внимания на практику Европейского суда по правам человека, который в своих решениях неоднократно высказывался о сущности разумных сроков и необходимости их соблюдения.