Відмежування кваліфікованих від самостійних складів кримінальних правопорушень

Abstract

Більшість складів кримінальних правопорушень, що містяться в Особливій частині Кримінального кодексу України (далі – КК України), є кваліфікованими. Відмінність їх від основних складів полягає в наявності додаткових (кваліфікуючих) ознак, наявність яких підвищує ступінь небезпечності кримінального правопорушення. Завдяки існуванню кваліфікованих складів кримінальних правопорушень виникає можливість диференціювати кримінальну відповідальність залежно від рівня суспільної небезпечності кримінального правопорушення. Проте кваліфікація діянь за такими складами часто викликає чимало питань на практиці через низку причин, які й розглянуті в цій статті. Перед правозастосувачами часто постають два взаємопов’язані питання: чи всі ознаки основного складу кримінального правопорушення мають входити до кваліфікованого складу кримінального правопорушення; та друге, чи є це справді кваліфікований склад стосовно основного, чи його слід розглядати як окремий самостійний склад кримінального правопорушення зі своїм унікальним набором ознак складу. Традиційно в кримінальному праві вважається, що кваліфікуючі ознаки додаються до ознак основного складу кримінального правопорушення і, поєднуючись, утворюють кваліфікований склад кримінального правопорушення. При цьому ознаки основного складу не можуть бути замінені, виключені, враховуватись/не враховуватись альтернативно або на власний розсуд. Та незважаючи на таку однозначність і зрозумілість, питання все ж виникають. Основною причиною виникнення труднощів у правозастосувачів є невдале викладення у законі кваліфікованих складів кримінальних правопорушень. Часто вони сформульовані таким чином, що буквальне їх тлумачення призводить до висновків про те, що вони мають свій унікальний набір ознак складу кримінального правопорушення, а отже, містять ознаки окремого самостійного закінченого кримінального правопорушення. Вирішення зазначеної проблеми бачимо у двох основних напрямах: у законодавчому визначенні поняття кваліфікованого складу кримінального правопорушення та використанні єдиного підходу під час конструювання кваліфікованих складів кримінальних правопорушень. Саме це, на наш погляд, сприятиме уникненню різночитання кримінального закону та дотриманню принципу законності в його кримінально-правовому розумінні.The vast majority of corpus delicti contained in the Special Part of the Criminal Code of Ukraine are qualifed. Their difference from the main corpus delicti is in the presence of additional (aggravating) features that increase the criminal offense danger degree. The development of qualifed components of criminal offenses allows to differentiate criminal liability depending on the level of the criminal offense public danger. However, the qualifcation of actions according to such corpus delicti often raises many practical questions for a number of reasons, which are discussed in this article. Law enforcement ofcers are often faced with two interrelated questions. The frst one is whether all the elements of the main corpus delicti should be considered as the part of the qualifed corpus delicti. And the second question is, whether it is really a qualifed corpus delicti in relation to the main one, or it should be considered as a separate independent corpus delicti with its unique set of compositional features. Traditionally, in criminal law, it is considered that the qualifying features are added to the features of the main criminal offense corpus delicti, and, therefore are combined to form a qualifed corpus delicti of the criminal offense. In this case, the features of the main composition cannot be replaced, excluded, taken into account/not taken into account alternatively or at its discretion. Still, despite such unambiguity and clarity, the questions arise. The main reason for law enforcement difculties is found in the poor presentation of qualifed corpus delicti in the law. They are often formulated in such a way that their literal interpretation leads to the conclusion that they have their own unique set of a criminal offense features, and therefore contain features of a separate independent completed corpus delicti. The solution of the outlined problem might be found in two main directions: in the legislative defnition of qualifed corpus delicti concept and the use of a unifed approach in the construction of qualifed corpus delicti. It can help to avoid misreading of the criminal law and compliance with the principle of legality in its criminal law sense.Большинство составов уголовных правонарушений, содержащихся в Особенной части Уголовного кодекса Украины (далее – УК Украины), являются квалифицированными. Отличие их от основных составов заключается в дополнении последних квалифицирующими признаками, наличие которых повышает степень опасности уголовного правонарушения. Благодаря существованию квалифицированных составов уголовных правонарушений появляется возможность дифференцировать уголовную ответственность в зависимости от степени общественной опасности уголовного правонарушения. Однако квалификация деяний по таким составам часто вызывает вопросы на практике по ряду причин, рассмотренных в данной статье. Перед правоприменителем часто возникают два взаимосвязанных вопроса: все ли признаки основного состава уголовного правонарушения должны охватываться квалифицированным составом; и второе, является ли тот или иной состав квалифицированным по отношению к основному, или же его следует рассматривать как отдельный самостоятельный состав уголовного правонарушения со своим уникальным набором признаков состава. Традиционно квалифицирующие признаки добавляются к признакам основного состава уголовного правонарушения и, соединяясь, образуют квалифицированный состав. Признаки основного состава не могут быть заменены, исключены, учитываться/ не учитываться альтернативно или по собственному усмотрению. Но, несмотря на такую однозначность и ясность, вопросы все же возникают. Основной причиной возникновения трудностей у правоприменителей является неудачное изложение в законе квалифицированных составов уголовных правонарушений: часто буквальное их толкование приводит к выводам о том, что они имеют свой уникальный набор признаков состава, а следовательно, содержат признаки отдельного самостоятельного оконченного уголовного правонарушения. Решение обозначенной проблемы видим в двух основных направлениях: в законодательном определении понятия квалифицированного состава уголовного правонарушения и использовании единого подхода при конструировании квалифицированных составов уголовных правонарушений. Именно это, на наш взгляд, будет способствовать избеганию разночтения уголовного закона и соблюдению принципа законности в его уголовно-правовом смысле.