Український інтербелум: від криміногенних ризиків до антикримінальних активів

Abstract

Викладено позиції деяких найбільш істотних зон відтворення криміногенних ризиків у повоєнний період. Реагування на них має бути проактивним, ґрунтуватися на виваженому кримінолого-стратегічному підході. Останній неодмінно повинен передбачати фокус уваги на антикримінальних активах. Виділені та описані активи, так само як і зони криміногенності, не є вичерпними, а мають сприйматися виключно як первинні орієнтири науково-дослідної та практико-перетворювальної діяльності. Головним лишається збереження парадигмальної цілісності управління в системі забезпечення національної безпеки, протидії злочинності з оперуванням концептом українського інтербелуму.

The positions of some of the most significant areas of reproduction of criminogenic risks in the post-war period are outlined. The response to them should be proactive, based on a balanced criminological and strategic approach. The latter must necessarily include a focus on anti-criminal assets. The identified and described assets, as well as the areas of criminogenicity, are not exhaustive, but should be perceived exclusively as primary guidelines for scientific research and practical and transformative activities. The main thing remains to preserve the paradigmatic integrity of management in the system of ensuring national security, combating crime with the operation of the concept of the Ukrainian interbellum.