Міжнародно-правові стандарти у сфері регулювання відносин, що пов’язані з визначенням (зміною) місця проживання дитини

Abstract

Стаття присвячена розкриттю актуальних до впровадження в національну систему міжнародно-правових стандартів у сфері судового порядку розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини. У праці констатується, що відповідні міжнародні правові стандарти при розгляді та вирішенні справ про визначення (зміну) місця проживання дитини, зокрема, виступають «чітко визначеними параметрами, межами» певної поведінки (С. Погребняк), відповідно, вихід за рамки яких порушуватиме оптимальний ступінь упорядкованості в певній сфері суспільних відносин. Відповідно, дослідження та впровадження таких міжнародно-правових стандартів у національне законодавство є нагальним завданням вітчизняних науковців. Дослідження питання про відповідність цивільного судочинства міжнародно-правовим стандартам вченими-правознавцями у своїх наукових дослідженнях пов’язується з реалізацією стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу. Стандарти судового порядку розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини містяться у значній кількості актів нормативного, роз’яснювального, рекомендаційного характеру, а також – в актах судового правозастосування. Так, обов’язок спільного піклування батьків про дітей, забезпечення дотримання принципу найкращого інтересу дитини закріплено на міжнародному рівні. Зокрема, відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, державиучасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У праці наголошено, що вимоги міжнародного права з проблематики прав людини мають бути основою для розробки національного законодавства, яке визначає порядок здійснення правосуддя в цивільних справах загалом і при розгляді та вирішенні справ про визначення (зміну) місця проживання дитини зокрема. Висвітлено підходи Європейського суду з прав людини до розуміння особливостей розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини. Проаналізовано роль судової практики Європейського суду з прав людини у становленні та процесі впровадження стандартів захисту прав і свобод людини у сфері розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини.The article is focused on revealing international and legal standards relevant to the introduction into the national system within judicial procedure for hearing and resolving cases on determining (changing) the child’s place of residence. It has been stated in the work that the relevant international legal standards while hearing and resolving cases on determining (changing) the child’s place of residence, in particular, act as “clearly defined parameters, limits” of certain behavior (S. Pohrebniak), accordingly, going beyond those limits will violate the optimal degree of orderliness in a certain sphere of social relations. Accordingly, research and implementation of such international and legal standards into national legislation is an urgent task of domestic scholars. The study of the issue of the compliance of civil proceedings with international and legal standards by legal scholars in their scientific research is related to the implementation of Ukraine’s strategic course for the integration into the European Union. The standards of the judicial procedure for hearing and resolving cases on determining (changing) the child’s place of residence are mainly contained in acts of a regulatory, explanatory and recommendatory nature, as well as in acts of judicial legal enforcement. Thus, the obligation of parents to jointly take care of children, to ensure the compliance with the principle of the child’s best interest is enshrined at the international level. In particular, States Parties, in accordance with the Art.9 of the Convention on the Rights of the Child of 20 November 1989, shall ensure that a child shall not be separated from his or her parents against the will, except when competent authorities subject to judicial review determine, in accordance with applicable law and procedures, that such separation is necessary for the best interests of the child. Such determination may be necessary in a particular case such as one involving abuse or neglect of the child by the parents, or one where the parents are living separately and a decision must be made as to the child’s place of residence. It has been emphasized in the work that requirements of international law on human rights issues should be the basis for developing the national legislation that determines the procedure for the administration of justice in civil cases in general and, in particular, while hearing and resolving cases on determining (changing) the child’s place of residence. Approaches of the European Court of Human Rights to understanding the specific fearures of hearing and resolving cases on determining (changing) the child’s place of residence have been highlighted. The role of the case-law of the European Court of Human Rights in the formation and process of the implementation of standards for the protection of human rights and freedoms in the field of hearing and resolving cases on determining (changing) the child’s place of residence has been analyzed.Статья посвящена раскрытию актуальных для внедрения в национальную систему международно-правовых стандартов в сфере судебного порядка рассмотрения и разрешения дел об определении (изменении) места жительства ребенка. Сформулированы на этой основе перспективы дальнейшего развития гражданского судопроизводства.