Стандарт достовірності висновку експерта у кримінальному процесі

Abstract

Виокремлено процесуальні (належність та допустимість) і гносеологічні (доброякісність об’єктів, правильність вихідних даних, застосована затверджена методика дослідження) умови та критерії (гносеологічні — науково-методичне й ло- гічне обґрунтування умовиводів експерта, процесуальні — узгодженість з іншими матеріалами провадження), які визначають достовірність висновку експерта. Метою статті є аналізування думок науковців щодо до- стовірності доказів загалом і висновку експерта зокрема; з’ясування обставин, що передують висновку експерта й зумовлюють його достовірність; виокремлення гносеологічних і процесуальних критеріїв цієї характеристики та формулювання стандарту, згідно з яким достовірність експертного висновку можна визначити за результатами проведеного дослідження. Науково-методичне обґрунтування містить загальне й конкретне обґрунтування результатів дослідження поданих на експертизу об’єктів. Логічним обґрунтуванням є аргументування проміжних і остаточних висновків експерта. Критерій процесуальної достовірності висновку експерта полягає в його несуперечності, узгодженості з рештою доказів. Для визначення відповідності висновку експерта об’єктивній дійсності рекомендовано застосовувати стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Стандарт достовірності висновку експерта означає, що умови належності й допустимості висновку дотримано; на експертизу подано доброякісні об’єкти; умовиводи експерта обґрунтовано загальними науково-методичними положеннями й заснованими на них результатами конкретного експертного дослідження, логічно аргументовано, узгоджено з рештою доказів кримінального провадження та визнано відповідними поза розумним сумнівом фактичним обставинам правопорушення.

Procedural (relevance and admissibility) and epistemological (due quality of objects, accuracy of source data, approved research methodology was applied) conditions and criteria (epistemological: scientific,methodological and logical substantiation of expert conclusions, procedural: compliance with other case files) that together determine veracity of the expert conclusion are outlined. The Article Purpose is to analyze views of scientists concerning veracity of evidence in general and the expert conclusion in particular; clarify circumstances preceding the expert conclusion and conditioning its accuracy; emphasize epistemological and procedural criteria for this characteristic and compare with the procedure for determining veracity of forensic examination in the countries of the Anglo-Saxon Legal Family and develop a standard based on which veracity of the forensic report can be established by results of performed research. The scientific and methodological substantiation presupposes general and specific substantiation of research results of submitted objects. The logical substantiation is argumentation of the expert’s interim and final conclusions. The criterion for procedural veracity of the forensic report is in its consistency, compliance with other pieces of evidence. It is advisable to use the standard of proof “beyond a reasonable doubt” to determine conformity of the forensic report with objective reality. The standard of forensic report veracity implies that conditions of relevance and admissibility of the forensic report are met, objects submitted for forensic examination are of appropriate quality, expert conclusions are based on general scientific and methodological provisions and results of a particular expert research stemming from them, logically reasoned, conformed with other pieces of evidence in a criminal proceeding and recognized as corresponding to actual circumstances of the offense beyond any reasonable doubt.

Выделены процессуальные (относимость и допустимость) и гносеологические (доброкачественность объектов, правильность исходных данных, использована утверждённая методика исследования) условия и критерии (гносеологические — научно-методическое и логическое обоснование умозаключений эксперта, процессуальные — согласованность с другими материалами производства), определяющие достоверность заключения эксперта. Целью статьи является анализ мнений учёных относительно достоверности доказательств вообще и заключения эксперта в частности; определение обстоятельств, предшествующих заключению эксперта и обусловливающих его достоверность; выделение гносеологических и процессуальных критериев этого свойства и формулирование стандарта, согласно которому достоверность экспертного заключения можно установить по результатам проведённого исследования. Научно-методическое обоснование включает общее и конкретное обоснование результатов исследования представленных на экспертизу объектов. Логическим обоснованием является аргументация промежуточных и окончательных выводов эксперта. Критерий процессуальной достоверности заключения эксперта состоит в его непротиворечивости, согласованности с остальными доказательствами. Для определения соответствия заключения эксперта объективной действительности рекомендовано применять стандарт доказывания «внеразумного сомнения». Стандарт достоверности заключения эксперта означает, что условия относимости и допустимости заключения соблюдены; на экспертизу представлены доброкачественные объекты; умозаключения эксперта обоснованы общими научно-методическими положениями и основанными на них результатами конкретного экспертного исследования, логически аргументированы, согласуются с другими доказательствами уголовного производства и признаны соответствующими вне разумного сомнения фактическим обстоятельствам правонарушения.