Компенсація за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій

Abstract

Статтю присвячено виявленню особливостям компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій. У роботі проаналізовано цивільно-правова відповідальність держави, як суб’єкта відповідальності. Визначено, що цивільно-правова відповідальність держави може поділятися залежно від правового статусу держави: відповідальність національної держави; цивільно-правова відповідальність іноземної держави; відповідальність держави-агресора. Судова практика України базується на тому, що згода рф на притягнення її у якості відповідача у справах щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди не потрібна. При цьому інша держава повинна надавати згоду на участь у таких процедурах. Сформульована позиція, що у межах компенсаційних відносин щодо пошкоджених та знищених об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, ця компенсація ні є цивільно-правовою відповідальністю. Наголошено, що Українська держава самостійно компенсує збитки, що отримали фізичні особи задля охорони суспільних відносин, забезпечення прав людини, майнового обороту. Відшкодування цієї шкоди є підставою щодо звернення до країни агресора із вимогою про репарацію таких збитків. Визначено, що компенсаційні правовідносини поширюються виключно на об’єкти житлової нерухомості та її власників або управителів. Такий підхід є певно звуженим, водночас він вказує, що держава первинно підтримує соціальний напрям щодо житлового забезпечення осіб, оскільки житлова потреба є базовою потребою людини. Перспективними напрями наукових розвідок у цьому напряму є обґрунтування компенсацій юридичним особам, виявлення особливостей цивільного процесу щодо захисту прав осіб при виплаті компенсацій. Загалом, українське законодавство потребує подальшого оновлення у сфері процедур компенсацій за зруйноване/ пошкоджене нерухоме майно.

The article is devoted to identifying the features of compensation for destroyed real estate objects due to hostilities, terrorist acts, and sabotage. The civil liability of the state as a subject of responsibility is analyzed in the work. It is determined that the civil liability of the state can be divided depending on the legal status of the state: the liability of the national state; civil liability of a foreign state; liability of the aggressor state. The judicial practice of Ukraine is based on the fact that Russia’s consent to be brought as a defendant in cases of compensation for material and moral damage is not required. At the same time, another state must consent to participate in such procedures. It is formulated that within the framework of compensation relations for damaged and destroyed real estate objects due to hostilities, terrorist acts, and sabotage caused by Russia’s armed aggression against Ukraine, this compensation is not civil liability. It is emphasized that the Ukrainian state independently compensates for the losses incurred by individuals to protect public relations, ensure human rights, and property turnover. The compensation of this damage is the basis for addressing the aggressor country with a demand for reparations for such damages. It is determined that compensation relations apply exclusively to residential real estate objects and their owners or managers. This approach is somewhat narrow, but it indicates that the state primarily supports the social direction regarding the housing provision of individuals, as housing need is a basic human need. Prospective areas of scientific research in this direction include the justification of compensation to legal entities, the identification of features of the civil process concerning the protection of individuals’ rights in compensation payments. Overall, Ukrainian legislation requires further updating in the area of procedures for compensation for destroyed/ damaged real estate.

Статья посвящена выявлению особенностей компенсации за уничтоженные объекты недвижимого имущества в результате боевых действий, террористических актов, диверсий. В работе проанализирована гражданско-правовая ответственность государства, как субъекта ответственности. Определено, что гражданско-правовая ответственность государства может делиться в зависимости от правового статуса государства: ответственность национального государства; гражданско-правовая ответственность иностранного государства; ответственность государства-агрессора.