Суд як суб’єкт судової правотворчості в цивільному судочинстві України
Вантажиться...
Дата
2023
Автори
ORCID
DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.02.65
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник
Члени комітету
Видавець
Аналітично-порівняльне правознавство. - 2023. - № 2. - С. 375-379
Анотація
Зазначено, що правосуддя як в європейських країнах, так і нашій державі все частіше
і частіше стикається з тим, що ті чи інші суспільні відносини неурегульовані нормами права або
урегульовані неповно, нечітко чи суперечливо. Це означає, що ціла низка законодавчих актів має
в наявності ті чи інші законодавчі прогалини, які
оперативно усунути законодавець не має реальної можливості. Визначено, що суди, які здійснюють правозастосування, починають вдаватись до
судової правотворчості, долаючи в такий спосіб
наявні законодавчі прогалини. Досліджено механізм правотлумачення та особливості застосування аналогії в праві, під час яких в таких процесах має місце певний рівень правової новизни, яка характеризує судову правотворчість з точки зору судової практики.
При наявності законодавчих прогалин суддя за рахунок своїх теоретичних знань
та практичних навичок, знань судової практики як
на рівні національного, так і європейського правосуддя, може професійно «творити» право, розвиваючи його на локальному рівні, і цим самим заповнювати законодавчі прогалини з метою більш
ефективного урегулювання суспільних відносин.
The practice of scientific research in the field of civil procedural law shows that scientists quite often direct their research to substantive procedural legal institutions, paying little attention to the seemingly invisible work of judges, who perform not only organizational functions aimed at researching evidence and evaluating it, but also engage in law enforcement activities with the aim of achieving accuracy in the regulation of disputed relations by legal norms. This question is one of the most important and at the same time the most difficult in justice. This work is dedicated to this issue. Today, the law enforcement practice of courts of general jurisdiction more and more often goes beyond the mechanical enforcement of legal norms, which has always been characteristic of the positivist theory of law. Continental law, which is based on this theory, presupposes, and hence the stability of statutory law, which covers all legislative acts without exception. Such stability was observed in Europe from the 18th century to the end of the first half of the 20th century. Since that time, social relations caused by the rapid development of science, technology, information technologies, globalization of the economy, migration processes began to significantly outpace the law-making capabilities of the legislator, who objectively does not have time to regulate more and more new relations that arise in society every day. Thus, justice both in European countries and in our country is more and more often faced with the fact that certain social relations are not regulated by legal norms or are regulated incompletely, vaguely or inconsistently. This means that a number of legislative acts have some or other legislative gaps, which the legislator has no real opportunity to promptly eliminate. Thus, law enforcement courts begin to resort to judicial law-making, thereby overcoming existing legislative gaps. The article examines the mechanism of legal interpretation and the peculiarities of establishing legal analogies, during which a certain level of legal novelty occurs in such processes, which characterizes judicial law-making from the point of view of judicial practice.
Исследован механизм правотолкования и особенности применения аналогии в праве, в ходе которых в таких процессах имеет место определенный уровень правовой новизны, характеризующей судебное правотворчество с точки зрения судебной практики. При наличии законодательных пробелов судья за счет своих теоретических знаний и практических навыков, знаний судебной практики как на уровне национального, так и европейского правосудия, может профессионально «созидать» право, развивая его на локальном уровне, и тем самым восполнять законодательные пробелы с целью более эффективного урегулирования общественных отношений.
The practice of scientific research in the field of civil procedural law shows that scientists quite often direct their research to substantive procedural legal institutions, paying little attention to the seemingly invisible work of judges, who perform not only organizational functions aimed at researching evidence and evaluating it, but also engage in law enforcement activities with the aim of achieving accuracy in the regulation of disputed relations by legal norms. This question is one of the most important and at the same time the most difficult in justice. This work is dedicated to this issue. Today, the law enforcement practice of courts of general jurisdiction more and more often goes beyond the mechanical enforcement of legal norms, which has always been characteristic of the positivist theory of law. Continental law, which is based on this theory, presupposes, and hence the stability of statutory law, which covers all legislative acts without exception. Such stability was observed in Europe from the 18th century to the end of the first half of the 20th century. Since that time, social relations caused by the rapid development of science, technology, information technologies, globalization of the economy, migration processes began to significantly outpace the law-making capabilities of the legislator, who objectively does not have time to regulate more and more new relations that arise in society every day. Thus, justice both in European countries and in our country is more and more often faced with the fact that certain social relations are not regulated by legal norms or are regulated incompletely, vaguely or inconsistently. This means that a number of legislative acts have some or other legislative gaps, which the legislator has no real opportunity to promptly eliminate. Thus, law enforcement courts begin to resort to judicial law-making, thereby overcoming existing legislative gaps. The article examines the mechanism of legal interpretation and the peculiarities of establishing legal analogies, during which a certain level of legal novelty occurs in such processes, which characterizes judicial law-making from the point of view of judicial practice.
Исследован механизм правотолкования и особенности применения аналогии в праве, в ходе которых в таких процессах имеет место определенный уровень правовой новизны, характеризующей судебное правотворчество с точки зрения судебной практики. При наличии законодательных пробелов судья за счет своих теоретических знаний и практических навыков, знаний судебной практики как на уровне национального, так и европейского правосудия, может профессионально «созидать» право, развивая его на локальном уровне, и тем самым восполнять законодательные пробелы с целью более эффективного урегулирования общественных отношений.
Опис
Ключові слова
суд, court, судова правотворчість, judicial law-making, судебное правотворчество, цивільне судочинство, civil justice, гражданское судопроизводство, законодавчі прогалини, legislative gaps, законодательные пробелы, Україна, Ukraine, Украина
Бібліографічний опис
Кройтор, В. А. Суд як суб’єкт судової правотворчості в цивільному судочинстві
України [Електронний ресурс] / Кройтор В. А. // Аналітично-порівняльне правознавство. - 2023. - № 2. - С. 375-379. - Режим доступу: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.02.65.