KhNUIAIR ISSN 2524-0501

Вітаємо в інституційному репозитарії Харківського національного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ХНУВС у вільному доступі.

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 18 з 18

Нові надходження

Публікація

Форми відшкодування шкоди жертвам збройного конфлікту в контексті кримінологічного забезпечення перехідного правосуддя: зарубіжний досвід та перспективи для України

(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 156-165, 2024) Луценко, І. Г.; Lutsenko, I. H.; Ірина Луценко

Стаття присвячена дослідженню зарубіжного досвіду застосування різних форм відшкодування шкоди жертвам конфліктів, в яких грубо порушувалися права і свободи людей, у період перехідного правосуддя. На прикладі Аргентини, Боснії і Герцеговини, Грузії, Індонезії, Чилі та Філіппін проаналізовано реалізацію таких видів відшкодування шкоди як реституція, компенсація, реабілітація, сатисфакція та гарантії неповторення. На досвіді зазначених країни відзначені позитивні аспекти цієї діяльності як от: виділення значного фінансування для виплати компенсацій (монетарна компенсація); створення змішаних систем відшкодування шкоди, де окрім грошових виплат, застосовуються такі види допомоги як соціальна, медична, психологічна тощо (реабілітація); визначення доволі широкого кола осіб, які охоплюються статусом жертви; застосування реституції щодо нерухомого майна; запровадження різного роду заходів з ушанування пам’яті жертв (сатисфакція). Разом із тим відмічені і негативні сторони, які мали місце при відшкодування шкоди жертвам, такі як спроби підмінити розслідування і притягнення винних до відповідальності фінансовим відшкодуванням; складні процедури ідентифікації жертв; фрагментарність та непослідовність у реалізації всіх елементів перехідного правосуддя; існування розбіжностей між суспільством і державою у питаннях відшкодування шкоди і взагалі потреб населення у перехідний період.

Публікація

Сума кримінологій у ціннісній парадигмі: діалогічна репрезентація

(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 142-155, 2024) Кріцак, І. В.; Kritsak, I. V.; Авдєєв, О. О.; Avdieiev, O. O.; Іван Кріцак; Авдєєв Олександр Олександрович

У статті проаналізовані окремі анотації наукових статей та монографій з кримінології у рамках ціннісної складової, що дали змогу визначити пріоритет/орієнтир закордонної кримінології, чим формуватимемо власний шлях ціннісний української кримінології. На основі детального розмірковування у рамках ціннісної складової з’явилися міркування, яким шляхом повинна йти українська кримінологія. Кримінологія за сучасних умов є міждисциплінарною наукою, однак не можна забувати її важливу спрямованість та направленість, а саме послужити кримінальному праву з позицій опису ключових тем злочинності ‒особи злочинця та жертви злочину. Виведення категорії цінності можливе завдяки таким наукам як соціологія, психологія, медицина, філософія. Їх інтеграція у предметі та задачах кримінології відкриває шлях до гносеологічних інновацій.

Публікація

Сучасний стан і тенденції відтворення транснаціональної організованої злочинності та організованої злочинності в Україні в умовах війни

(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 116-125, 2024) Гораш, О. С.; Horash, O. S.; Olena Horash

Стаття присвячена визначенню стану транснаціональної організованої злочинності в Україні «до» та «після» повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, яке відбулось 24 лютого 2022 року. Сформульовано основні напрямки діяльності та особливості функціонування транснаціональних організованих злочинних угруповань. Здійснено аналіз стану організованої злочинності в Україні та транснаціональної організованої злочинності в період війни. Досліджено динаміку змін транснаціональної злочинності та української організованої злочинності в період 2022–2024 років. Надано стислий опис основних форм злочинної діяльності, таких як: торгівля людьми, нелегальна міграція, незаконна торгівля наркотиками та зброєю.

Публікація

Кримінологічний аналіз стану торгівлі людьми у світовому та регіональному вимірах

(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 98-115, 2024) Бондаренко, В. І.; Bondarenko, V. I.

Стаття присвячена кримінологічному аналізу стану торгівлі людьми у світі та в Європі, зокрема. У загальносвітовому масштабі організовані злочинні угруповання використовують найбільш вразливих верств населення для отримання прибутку, абсолютно нехтуючи безпекою та гідністю людини. Торгівля людьми та незаконне перевезення мігрантів є низькоризиковими та високоприбутковими злочинними видами діяльності, які все частіше використовують складні та технологічні методи для розширення свого охоплення. Торгівля людьми має транснаціональний характер, її жертвами є представники обох статей і різного віку. Особливою формою торгівлі людьми є незаконні угоди щодо людей з метою вилучення органів та анатомічних матеріалів. Встановлено, що за останнє десятиліття в ЄС фіксується значне зростання торгівлі людьми. Істотно погіршив ситуацію початок повномасштабної агресивної війни росії проти України та багатомільйонний потік біженців з України.

Публікація

Колабораційна діяльність в контексті міжнародного гуманітарного права: окремі аспекти правозастосування

(Вісник Кримінологічної асоціації України. – 2024. – № 2 (32). – С. 80-93, 2024) Сокуренко, В. В.; Sokurenko, V. V.; Орлов, Ю. В.; Orlov, Yu. V.; Valerii Sokurenko; Орлов Юрій Володимирович

Стаття присвячена дослідженню деяких проблем застосування ст. 111-1 КК України в контексті норм міжнародного гуманітарного права. З’ясовано, що потребують на зміну підходи щодо кваліфікації діянь за ч. ч. 2 та 5 ст. 111-1 КК України в частині добровільного зайняття громадянами України посад, як пов’язаних, так і не пов’язаних з виконанням організаційнорозпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. Вказаній кримінально-правовій забороні кореспондує низка прав громадян, які опинилися на окупованій території, забезпечення яких формально може набувати ознак складів зазначених кримінальних правопорушень, однак з огляду на вимоги міжнародного гуманітарного права, не повинно вважатися протиправним. Йдеться про діяльність медичного персоналу (організація надання та безпосереднє надання медичних послуг), персоналу комунальних підприємств (забезпечення санітарного благополуччя населення, водопостачання, теплопостачання, постачання енергоносіїв, необхідних для забезпечення життя на окупованих територіях), а також надавачів професійної правничої допомоги. Доведено, що кримінально-правова заборона, сконструйована у ч. 7 ст. 111-1 КК України, практика застосування цієї кримінально-правової норми не порушує вимог міжнародного гуманітарного права. Кримінально забороненою слід вважати не участь у збройному конфлікті (для комбатантів вона лишається правомірною на підстави положень міжнародного гуманітарного права), а добровільне набуття громадянином України членства у збройних формуваннях на боці країни-агресора. Встановлено, що громадяни України, цивільні особи, здебільшого можуть визнаватися суб’єктами вчинення порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України) тоді, коли вони вчинили предикатну колабораційну діяльність, у зв’язку з фактичними наслідками якої набули статусу суб’єкта забезпечення окупації й використали його для подальшого вчинення воєнного злочину.