KhNUIAIR ISSN 2524-0501
Вітаємо в інституційному репозитарії Харківського національного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ХНУВС у вільному доступі.
Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
Нові надходження
Компенсація моральної шкоди, завданої закладам вищої освіти внаслідок війни
(Право і безпека. - 2025. - № 1 (96). - С. 150-162, 2025) Попова, С. О.; Popova, S. O.; Глазкова, В. О.; Hlazkova, V. O.; Софія Попова
Статтю присвячено дослідженню можливостей звернення закладів вищої освіти щодо компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок війни. Проаналізовано правові засади діяльності закладів вищої освіти. Зокрема, зазначено, що до їхніх основних завдань належить забезпечення здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними спеціальностями шляхом провадження освітньої діяльності на високому рівні. Зроблено висновок, що через збройну агресію рф проти України повноцінне виконання цього завдання є неможливим. Водночас вказано, що воєнні дії порушують особисті немайнові права юридичної особи – закладу вищої освіти. Визначено, що порушення права на недоторканність ділової репутації є підставою для компенсації моральної шкоди юридичним особам. Проаналізовано, як поняття ділової репутації тлумачиться в законодавстві України та правовій доктрині. Сформульовано авторське визначення ділової репутації закладу вищої освіти як оцінки якості провадження наукової, науково-технічної, інноваційної та/або методичної діяльності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників установи, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності на відповідних рівнях вищої освіти. Розглянуто проблеми, з якими стикаються заклади вищої освіти через війну і які призводять до погіршення їхньої ділової репутації. Доведено, що внутрішній клімат в організації має істотне значення для формування позитивної ділової репутації закладу вищої освіти. Це зумовлено наявним взаємозв’язком між можливістю здійснення освітньої діяльності науково-педагогічними працівниками та їхнім відчуттям безпеки, мотивації та сприятливими умовами праці. Важливим чинником є також здатність здобувачів освіти отримувати якісні освітні послуги й демонструвати високі результати навчання. Звернено увагу, що нині в українському законодавстві відсутній спеціальний механізм компенсації моральної шкоди, спричиненої війною, для юридичних осіб. Єдиним загальноприйнятим способом захисту є звернення з позовом до суду. Водночас визнання самого факту можливості компенсації моральної шкоди закладами вищої освіти у зв’язку з війною є важливим кроком до подолання наявних проблем. У підсумку зазначено, що універсальної моделі визначення розміру моральної шкоди за завдані порушення не існує. Єдина формула розрахунку відсутня, а навіть орієнтовні критерії встановлюються на підставі досвіду та практики розгляду судами справ у подібних правовідносинах.
Вплив варно-кастової системи на шлюбно-сімейні відносини в Індії: історико-правовий вимір
(Право і безпека. - 2025. - №1 (96). - С. 119-130, 2025) Логвиненко, І. А.; Lohvynenko, I. A.; Логвиненко, Є. С.; Lohvynenko, Ye. S.; Логвиненко Ігор Альбертович; Логвиненко (Велика) Євгенія Сергіївна
У статті досліджено процес становлення та розвитку шлюбно-сімейних відносин в Індії. Показано, що в доарійський період жінка, хоч і не була зрівняна у правах із чоловіком, все ж мала свободу вибору в укладанні шлюбу та в сімейному житті. Із появою арійських племен становище жінки змінюється. Її соціальний і сімейний статус визначається належністю до однієї з чотирьох варн, ієрархія яких закріплюється релігійно-філософським ученням брахманізму. Залежність жінки від чоловіка зростає. Канони брахманізму вимагали від жінок відданості чоловіку навіть після його смерті. Це знайшло відображення в ганебному, принизливому ставленні до вдови. Фактично вдова відторгалася суспільством і позбавлялася будь-яких прав у сім’ї. Зазначено, що індуїстські релігійно-філософські та правові трактати не лише прописували правила поведінки жінки в сім’ї, а й обґрунтовували і закріплювали беззастережну привілейованість чоловіків у соціумі. Зауважено, що базовим принципом укладання шлюбу стала ендогамія. Дозволялася полігамія, однак у чітко визначених законодавством випадках. Охарактеризовано основні традиції укладання шлюбів і показано їхні правові наслідки. З’ясовано майнові та спадкові права жінки. Зазначено, що з появою каст ускладнюються вимоги щодо укладання шлюбів, які вже враховують належність не лише до варн, а і до касти (джаті). Визнавалося правильним і таким, що відповідає релігійним канонам, раннє заміжжя дівчат, що врешті-решт призвело до поширення практики укладання дитячих шлюбів. На підставі аналізу давньоіндійської літератури показано ставлення до жінки в різні історичні епохи та розуміння її призначення в уявленнях тогочасного суспільства. Зроблено висновок, що варно-кастова система та давні індуїстські релігійно-філософські та правові трактати стали основними чинниками, що зумовлювали й обстоювали привілейованість чоловіків у соціумі, закріплювали їхню зверхність над жінками в сім’ї. Індуїстським ученням жінка розглядалась як власність чоловіка і фактично позбавлялася прав у шлюбно-сімейних відносинах.
Міжнародні та європейські стандарти правосуддя у справах, пов’язаних із домашнім насильством
(Право і безпека. - 2025. - № 1 (96). - С. 104-118, 2025) Шаповал, К. А.; Shapoval, K. A.
Проаналізовано основні міжнародні та європейські стандарти правосуддя, пов’язаного з домашнім насильством, їхній вплив на національну правову систему й ефективність імплементації в Україні. Дослідження базується на аналізі таких ключових міжнародних документів, як Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яка зобов’язує держави усувати всі форми дискримінації, враховуючи насильство в сім’ї, та Декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок, яка визнає домашнє насильство порушенням прав людини та закликає до створення ефективних правових і соціальних механізмів запобігання йому. У Європейському Союзі та Раді Європи діють нормативні акти, які зобов’язують держав-учасниць упроваджувати ефективну політику протидії домашньому насильству. Зокрема, Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами як головний міжнародний документ, що встановлює чотири ключові принципи: запобігання насильству, захист жертв, кримінальне переслідування кривдників і впровадження комплексної державної політики, та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає захист від нелюдського або принизливого поводження та право на ефективний судовий захист. Важливе значення має також практика Європейського суду з прав людини. Крім того, Директива 2012/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 року встановлює мінімальні стандарти щодо прав, підтримки та захисту жертв злочинів, зокрема жертв домашнього насильства, і замінює Рамкове рішення Ради 2001/220/JHA. Розглянуто зміни у вітчизняному законодавстві з питань, пов’язаних із домашнім насильством. За допомогою застосування загальнонаукових і спеціальних юридичних методів визначено основні проблеми правозастосування у сфері протидії домашньому насильству та запропоновано шляхи вдосконалення національного законодавства. Особливу увагу приділено необхідності забезпечення ефективного захисту жертв від домашнього насильства, проведення швидкого та результативного розслідування випадків домашнього насильства, ізоляції кривдників, запровадження спеціалізованих судових процедур і підвищення відповідальності за вчинення домашнього насильства. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців, правозахисників, законодавців та працівників правоохоронних органів, які займаються протидією домашньому насильству й упровадженням міжнародних стандартів у національну правову систему.
Особливості використання технологій відеоаналізу та програмного забезпечення з розпізнавання облич у кримінальному аналізі
(Право і безпека. - 2025. - № 1 (96). - С. 90-103, 2025) Мордвинцев, М. В.; Mordvyntsev, M. V.; Пашнєв, Д. В.; Pashniev, D. V.; Наконечний, В. С.; Nakonechnyi, V. S.; Мордвинцев Микола Володимирович; Дмитро Пашнєв
Проаналізовано сучасні технології відеоаналізу та програмне забезпечення для розпізнавання облич, оцінено їхню ефективність у кримінальному аналізі, а також досліджено етичні та правові аспекти використання цих інновацій у правоохоронній діяльності. Наголошено на актуальності впровадження новітніх технологій відеоаналізу та програмного забезпечення для розпізнавання облич з метою забезпечення громадської безпеки та боротьби зі злочинністю в Україні. Визначено ключові технічні характеристики технологій відеоаналізу та розпізнавання облич, розкрито їхню роль у зменшенні впливу людського фактора та прискоренні процесів ідентифікації підозрюваних. Проаналізовано зарубіжний досвід використання подібних технологій і способи їх інтеграції у правоохоронну діяльність України. Особливу увагу приділено правовим аспектам, зокрема захисту персональних даних, а також етичним викликам, таким як забезпечення прозорості, недискримінації та дотримання прав людини. Методологія дослідження базується на аналізі нормативно-правових документів, наукових джерел і практичного досвіду використання технологій відеоаналізу. Використано системний підхід для узагальнення даних і порівняльний метод для оцінювання різних програмних рішень. Досліджено та враховано специфіку застосування штучного інтелекту в різних країнах, що дало змогу узагальнити найкращі практики. Надано рекомендації щодо вдосконалення впровадження технологій відеоаналізу у практичну діяльність правоохоронних органів України. Запропоновано заходи для покращення технічного забезпечення, створення законодавчих механізмів та етичних стандартів використання даних. Зокрема, наголошено на важливості навчання співробітників, розроблення політики захисту персональних даних та впровадження прозорих процедур моніторингу ефективності технологій. Особливу увагу приділено рекомендаціям щодо забезпечення правової підтримки інтеграції новітніх технологій, зокрема стандартизації процедур і мінімізації ризиків зловживання владою або службовим становищем працівниками правоохоронних органів. Отримані результати можуть сприяти вдосконаленню методів кримінального аналізу, підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів і зміцненню громадської безпеки. Запропоновані підходи позитивно впливатимуть на зміцнення безпекової інфраструктури держави, що підвищить рівень суспільної довіри до правоохоронних органів та забезпечить стабільність і безпеку в країні.
Правовий статус служби освітньої безпеки Національної поліції України
(Право і безпека. - 2025. - № 1 (96). - С. 78-89, 2025) Бугайчук, К. Л.; Buhaichuk, K. L.; Шеремет, К. Ю.; Sheremet, K. Yu.; Костянтин Бугайчук
У публікації проведено комплексний аналіз організації діяльності Служби освітньої безпеки Національної поліції України. Проаналізовано її організаційну структуру, правовий статус керівного підрозділу та основні повноваження особового складу. Головною метою створення Служби освітньої безпеки України є реалізація державної політики з питань організації безпечного освітнього середовища, захисту прав і законних інтересів учасників освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти, здійснення у межах своєї компетенції профілактичної діяльності щодо запобігання вчиненню правопорушень, ужиття заходів, спрямованих на попередження та усунення загроз життю і здоров’ю учасників освітнього процесу, запобігання дитячій бездоглядності, зокрема серед дітей, не охоплених навчанням, виявлення причин і умов, що цьому сприяють, ужиття в межах компетенції заходів для їх усунення. Окреслено питання, які стосуються процесу добору та навчання інспекторів Служби освітньої безпеки, а також якості її кадрового складу. Додатково висвітлено зарубіжний досвід діяльності поліцейських підрозділів Угорщини та Сполучених Штатів Америки з питань забезпечення правопорядку в закладах середньої освіти, а також захисту освітніх об’єктів і дітей від протиправних посягань. Зроблено висновок, що основні принципи роботи поліції цих країн дуже подібні до національної системи, проте більш повно налагоджена взаємодія поліції та місцевих громад з питань шкільної безпеки, здійснюється систематичний громадський моніторинг діяльності поліцейських у школах, створюються національні асоціації шкільних поліцейських, які мають право проводити навчання та підвищення кваліфікації працівників поліції за напрямами їхньої роботи, постійно вдосконалюється та розширюється нормативно-правова база діяльності. Сформульовано низку концептуальних положень щодо вдосконалення нормативно-правового та методичного забезпечення діяльності Служби освітньої безпеки Національної поліції України на сучасному етапі її розвитку, зокрема: розширення мережі закладів загальної середньої освіти, залучених до відповідного проєкту, вдосконалення нормативно-правових засад організації діяльності Служби освітньої безпеки, започаткування нових напрямів підготовки та підвищення кваліфікації її особового складу.