KhNUIAIR ISSN 2524-0501

Вітаємо в інституційному репозитарії Харківського національного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ХНУВС у вільному доступі.

Кількість документів у репозитарії: 20651

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 18 з 18

Нові надходження

Організаційно-правові засади державного нагляду у сфері пожежної безпеки
(Форум права. - 2025. - № 3. - С. 14-19, 2025) Мельник, В.В.; Melnyk, V.V.
У сучасних умовах підвищеної пожежної небезпеки та зростання техногенних ризиків особливої актуальності набуває питання ефективного функціонування системи державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки. Наявна плутанина в розумінні понять "нагляд" і "контроль" знижує дієвість правових механізмів запобігання правопорушенням. Окрім того, недостатньо висвітленим залишається комплексний підхід до здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства у цій галузі. Мета: окреслення правових та організаційних засад державного нагляду у сфері пожежної безпеки й визначення напрямів його вдосконалення. Методи: аналіз законодавства – для вивчення нормативно-правової бази щодо пожежної безпеки та державного нагляду; системний підхід – для розгляду нагляду як частини цілісної системи правового регулювання безпеки; порівняльно-правовий – для розмежування понять "нагляд" і "контроль", а також визначення суб’єктів їх здійснення; аналітичний – для виявлення особливостей організаційно-управлінської діяльності в процесі реалізації функцій нагляду. Результати. З’ясовано, що державний нагляд (контроль) у сфері пожежної безпеки є врегульованою законодавством діяльністю, спрямованою на запобігання правопорушенням, виявлення порушень та оцінку дотримання встановлених норм. Визначено ключові особливості наглядової діяльності: її постійний характер, комплексність охоплення (людська діяльність і природне середовище), участь як державних органів, так і суб’єктів господарювання, а також чітка межа повноважень, засобів і процедур. Обґрунтовано необхідність системної організації цієї діяльності для забезпечення її ефективності. Висновки. Ефективність державного нагляду у сфері пожежної безпеки залежить від чіткого нормативного регулювання, функціонального розмежування між наглядом і контролем, а також належної організації процесів перевірки. Враховуючи специфіку сфери, нагляд має бути безперервним і превентивним, із залученням як уповноважених органів, так і самих суб’єктів господарювання.
Професійна підготовка поліцейських в умовах трансформації державної безпеки: адміністративно-правовий вимір
(Форум права. - 2025. - № 3. - С. 6-13, 2025) Староста, В. І.; Starosta, V. I.
Питання забезпечення державної безпеки в умовах гібридної війни, масштабних викликів тероризму, посилення інформаційної загрози та кримінальних викликів актуалізує потребу в якісному оновленні системи професійної підготовки поліцейських. Йдеться не лише про формування навичок правозастосування, а про виховання кадрів, здатних працювати в умовах високої правової відповідальності, поваги до прав людини та дотримання міжнародних стандартів. Особливої ваги набуває ефективне адміністративно-правове регулювання діяльності закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які є базовою інституцією для формування професійної поліцейської ідентичності. Метою є комплексний аналіз адміністративно-правової природи закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, з урахуванням трансформації державної безпеки в умовах сучасних загроз. Методи. Використано системний підхід для визначення структури підготовки кадрів сектору безпеки; формально-юридичний метод – для аналізу чинних нормативно-правових актів; компаративний – для порівняння із зарубіжними моделями; історико-правовий – для визначення етапів становлення національної системи професійної підготовки поліцейських; логіко-семантичний – для уточнення термінологічного апарату. Результати. Визначено правові основи функціонування ЗВО зі специфічними умовами навчання (ЗВО СУН); проаналізовано структуру професійної підготовки поліцейських та встановлено потребу в її оновленні; з’ясовано адміністративно-правові особливості регулювання діяльності ЗВО СУН; здійснено порівняльний аналіз міжнародних стандартів підготовки поліцейських та виявлено прогалини в національній системі; сформульовано рекомендації щодо адаптації системи підготовки до сучасних викликів у сфері безпеки на основі міжнародних підходів. Висновки. Професійна підготовка поліцейських потребує нормативно визначеного адміністративно-правового забезпечення, що гарантує відповідність освітнього процесу державній політиці у сфері безпеки. ЗВО зі специфічними умовами навчання є базовими інституціями формування кадрів для сектору безпеки, поєднуючи освітню і управлінську функції підготовки до служби в умовах правових та організаційних обмежень. Реформування системи має спиратись на національні освітні традиції та міжнародні стандарти, з акцентом на відкритість до інновацій, дотримання прав людини і демократичних цінностей. Професійна освіта поліцейських має забезпечувати розвиток фахових, правових, етичних і управлінських компетентностей, необхідних для ефективного виконання службових обов’язків у правовій державі.
Сутність та особливості міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти в Україні
(Право і безпека. - 2025. - № 3 (98). - С. 130-141, 2025) Сербенюк, С. О.; Serbeniuk, S. O.
Міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти справляє безпосередній і вагомий вплив на міжнародний авторитет держави, її інтеграцію до світової спільноти та залучення іноземних інвестицій. Воно охоплює широкий спектр діяльності – від освіти й науки до академічної доброчесності та інших напрямів діяльності. Актуальність дослідження сутності міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти й особливостей його адміністративно-правового забезпечення зумовлена потребою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної освіти і науки, прагненням посісти високі позиції у міжнародних рейтингах та залучити іноземні інвестиції. Реалізація цих завдань ускладнюється громіздкістю процедур міжнародної взаємодії, браком чітких механізмів правового регулювання окремих видів співробітництва та недостатньою розробленістю теоретичних положень. Попри значну кількість наукових праць, присвячених адміністративноправовому забезпеченню міжнародного співробітництва в різних сферах суспільних відносин, а також окремим аспектам діяльності закладів вищої освіти, досі зберігаються істотні прогалини у висвітленні питань його правового регулювання у сфері вищої освіти. Представлена стаття відкриває цикл досліджень цієї тематики та присвячена узагальненню базових аспектів сутності й змісту міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти в Україні, зокрема в контексті специфіки і змісту норм чинного законодавства. Основними завданнями дослідження є: розкриття ключових характеристик вітчизняних та зарубіжних досліджень; аналіз змісту поняття «міжнародне співробітництво» та спеціалізованої категорії «міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти»; узагальнення ознак цього явища та виокремлення його характерних рис в українських умовах. У процесі роботи всі завдання було виконано та сформульовано авторське визначення поняття «міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти». Також визначено основні правовідносини, що є його об’єктами: у сферах права, освіти та освітньої діяльності, науки й інновацій, економіки, гуманітарної політики та інвестицій.
Вплив поширення штучного інтелекту на реалізацію права на достатній рівень життя
(Право і безпека. - 2025. - № 3 (98). - С. 102-115, 2025) Мальцев, В. В.; Maltsev, V. V.
Статтю присвячено комплексному осмисленню впливу дифузії технологій штучного інтелекту на канали трансмісії продуктивності в доходи домогосподарств і, як наслідок, можливість реалізації права людини на гідний рівень життя. Метою дослідження є вивчення проблематики розроблення аналітичної рамки, що інтегрує дефініційно-правові засади регулювання штучного інтелекту, конкретні емпіричні індикатори рівня напруженості ринку праці та політико-економічні шляхи соціально-справедливої конверсії технологічних дивідендів у покращення умов і оплати праці. У методологічному вимірі використано поєднання доктринального аналізу правничих дефініцій, професійно специфічного підходу, а також таксономії секторної ШІ-інтенсивності (Організація економічного співробітництва та розвитку) та триангуляції офіційних статистичних даних із кількох технологічно розвинених регіонів (Бюро статистики праці США, Євростат, Статистична служба Канади) з галузевими оглядами (Організація економічного співробітництва та розвитку, McKinsey). За результатами дослідження було зроблено низку висновків: постпандемічне «охолодження» кількості вакансій у США, ЄС і Канаді здебільшого має циклічний характер. Водночас специфічний сигнал штучного інтелекту проявляється у внутрішній рекомпозиції попиту – рутинні завдання витісняються позиціями з високою людино-машинною комплементарністю; абсолютна автоматизація чинить тиск на трудову частку, однак відновлювальні застосування штучного інтелекту мають потенціал до генерації подвійного соціального дивіденду за умов комплементарних інвестицій у навчання та навички персоналу; легітимність застосування штучного інтелекту у сферах діяльності з високим рівнем ризику та відповідальності (медицина, правосуддя, оборона) прямо залежить від пояснюваності штучного інтелекту, надійної підзвітності та імплементації стандартів «людина в контурі». Наукова новизна полягає у визначенні переваг ризик-орієнтованої моделі регулювання (дозвільний коридор з операційними критеріями визначення ризиків і загроз) та в поєднанні захисту прав людини з ринковими індикаторами: експозицією завдань вакансій, динамікою кривої Беверіджа, а також часткою ШІ-ад’єнтних ролей. Практичне значення полягає в каліброваному соціальному міксі: застосуванні універсального базового доходу як базового механізму безпеки, таргетованих субсидій на зайнятість, а в разі масового поширення штучного інтелекту до критичних меж – у запровадженні програм гарантованого працевлаштування.
Особливості вивчення особи підозрюваного в межах міжнародного співробітництва
(Право і безпека. - 2025. - № 3 (98). - С. 67-77, 2025) Чича, Р. П.; Chycha, R. P.; Гнатенко, В. С.; Hnatenko, V. S.; Ruslan Chycha; Валерія Гнатенко
Тенденції світової глобалізації, мобільність громадян, розвиток технологій і транснаціональної злочинності висувають нові виклики перед національною системою кримінального судочинства. У межах кримінальних проваджень для досягнення поставлених завдань необхідна процесуальна взаємодія із правоохоронними та судовими органами інших держав. Повномасштабна воєнна агресія російської федерації та необхідність притягнення до відповідальності винних у численних воєнних злочинах, учинених на території України, вимагає забезпечення співпраці з міжнародними інституціями, що функціонують у правоохоронній та судовій сферах, і отже, глибокого та всеосяжного міжнародного співробітництва. Статтю присвячено окремим аспектам забезпечення вивчення особи підозрюваного, обвинуваченого в межах міжнародного співробітництва. Її мета – висвітлення теоретико-прикладних питань розвитку та вдосконалення інституту міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві України. Досліджено механізми реалізації міжнародних запитів і проаналізовано погляди окремих науковців щодо ефективності забезпечення міжнародного співробітництва. Зроблено висновки про необхідність подальшого вдосконалення правового механізму надання швидкої та дієвої допомоги під час міжнародного співробітництва. Здійснення процесуальних дій, спрямованих на збирання даних про особу підозрюваного або обвинуваченого, є важливим елементом діяльності уповноважених осіб у кримінальному судочинстві загалом і в міжнародному співробітництві у межах провадження зокрема. Дотримання передбачених національним і міжнародним законодавством процедур отримання інформації в кожному кримінальному провадженні є необхідною умовою надання доказового значення даним про особу підозрюваного. Використання сучасних цифрових технологій у процесі отримання даних про особу в межах міжнародного співробітництва розширює можливості і пришвидшує процес їх збирання. Сьогодні чинне законодавство дозволяє отримувати тільки електронний запит із подальшим обов’язковим підтвердженням оригіналом. У майбутньому потрібні механізми, що забезпечать легалізацію та використання під час доказування електронних доказів, засвідчених належним чином. Такий підхід істотно спростить і пришвидшить ухвалення процесуальних рішень уповноваженими особами у кримінальному судочинстві та підвищить ефективність захисту прав і свобод людини.