Перегляд за Автор "Аніщенко, К. М."

Зараз показуємо 1 - 5 з 5

Визначення предмета доказування у спорах, пов’язаних із визначенням місця проживання дитини
(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 99-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 24 трав. 2024 р.) / МВС Украı̈ни, Харків. нац. ун-т внутр. справ ; НАПН України ; Харків. обл. осередок Всеукр. громад. орг. «Асоц. цивілістів Украı̈ни. – Вінниця : ХНУВС, 2024. – С. 293-298, 2024) Аніщенко, К. М.; Anishchenko, K. M.
Проаналізовано предмет доказування у спорах, пов’язаних із визначенням місця проживання дитини. Визначаючи предмет доказування у справах про визначення місця проживання дитини, необхідно виходити із забезпечення найкращих інтересів дитини.
Виокремлення основних засад визначення місця проживання дитини в сімейному праві України
(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 19 трав. 2023 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2023. – С. 358-365, 2023) Аніщенко, К. М.; Anishchenko, K. M.
Констатовано, що сформувалась науково-практична потреба виявити співвідношення найкращих інтересів дитини та її думки щодо свого місця проживання. Тобто, доречно в судовому рішенні, яке не співпадає із думкою дитини, у його змісті вказувати, якими умовами найкращих інтересів дитини, керувався суд.
Засади визначення місця проживання дитини
(Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 3. - С. 124-128, 2023) Аніщенко, К. М.; Anishchenko, K. M.
Висвітлено теоретико-методологічні проблеми виявлення засад визначення місця проживання дитини. Засади визначення місця проживання дитини – це основоположні ідеї, якими повинні керуватися батьки, правники, фахівці у сфері опіки при визначенні місця проживання дитини. Встановлено, що визначення місця проживання дитини є комплексним правовим поняттям, яке містить приватноправові та публічно-правові складові. Доведено, що право батьків на визначення місця проживання дитини є похідним від прав дитини. Підкреслено, що правова природа права дитини на місце проживання є складною, оскільки право на місце проживання дитини може бути елементом загальної правосуб’єктності, бути елементом інших прав (права на здоров’я, розвиток, безпечне проживання ін.). Наголошено, що існує два порядку визначення місця проживання дитини: договірний порядок, який передбачає укладення між батьками нотаріально посвідченого договору; позадоговірний порядок (звернення до суду, органу опіки та піклування, медіатора). Проаналізовано способи визначення місця проживання дитини: договірний, судовий, адміністративний, за допомогою медіації. Виокремлено спеціальні та загальні засади визначення місця проживання дитини.
Міжнародно-правові стандарти у сфері регулювання відносин, що пов’язані з визначенням (зміною) місця проживання дитини
(Право.ua. - 2024. - № 3. - С. 261-266, 2024) Аніщенко, К. М.; Anishchenko, K. M.
Стаття присвячена розкриттю актуальних до впровадження в національну систему міжнародно-правових стандартів у сфері судового порядку розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини. У праці констатується, що відповідні міжнародні правові стандарти при розгляді та вирішенні справ про визначення (зміну) місця проживання дитини, зокрема, виступають «чітко визначеними параметрами, межами» певної поведінки (С. Погребняк), відповідно, вихід за рамки яких порушуватиме оптимальний ступінь упорядкованості в певній сфері суспільних відносин. Відповідно, дослідження та впровадження таких міжнародно-правових стандартів у національне законодавство є нагальним завданням вітчизняних науковців. Дослідження питання про відповідність цивільного судочинства міжнародно-правовим стандартам вченими-правознавцями у своїх наукових дослідженнях пов’язується з реалізацією стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу. Стандарти судового порядку розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини містяться у значній кількості актів нормативного, роз’яснювального, рекомендаційного характеру, а також – в актах судового правозастосування. Так, обов’язок спільного піклування батьків про дітей, забезпечення дотримання принципу найкращого інтересу дитини закріплено на міжнародному рівні. Зокрема, відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, державиучасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У праці наголошено, що вимоги міжнародного права з проблематики прав людини мають бути основою для розробки національного законодавства, яке визначає порядок здійснення правосуддя в цивільних справах загалом і при розгляді та вирішенні справ про визначення (зміну) місця проживання дитини зокрема. Висвітлено підходи Європейського суду з прав людини до розуміння особливостей розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини. Проаналізовано роль судової практики Європейського суду з прав людини у становленні та процесі впровадження стандартів захисту прав і свобод людини у сфері розгляду та вирішення справ про визначення (зміну) місця проживання дитини.
Територіальна юрисдикція (підсудність) у справах про визначення (зміну) місця проживання дитини та принцип врахування найкращого інтересу дитини
(Європейські перспективи. - 2024. - № 3. - С. 70-76, 2024) Аніщенко, К. М.; Anishchenko, K. M.
У статті розглядаються питання визначення сутності територіальної юрисдикції (підсудності) у справах про визначення (зміну) місця проживання дитини. Правильне визначення місця проживання дитини не тільки істотно впливає на її психофізичний розвиток у дитинстві, а й визначає здебільшого поведінку дорослої людини в майбутньому. Місце проживання дитини може бути визначено з одним із її батьків у разі, якщо батьки з різних причин проживають окремо або мають різне місце проживання. Така ситуація може виникнути, наприклад, у разі розлучення батьків. У цьому випадку питання про визначення місця проживання дитини з одним із батьків може вирішуватися за згодою батьків, у тому числі за спільною згодою батьків і дитини (у разі досягнення дитиною 10 років) і за бажанням дитини (після досягнення нею 14 років). Автор вважає, що при розгляді справ щодо визначення (зміни) місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов’язком батьків діяти в її інтересах.