Автореферати дисертацій (Abstracts of Thesis). УДК 343.2/.7(043.3)
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/260
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування : автореф. дис.(Харків, 2004) Шульга, А. М.; Shulga, A. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-3745-4869; Куц, В. М. - науковий керівникУ дисертації досліджується обумовленість кримінально-правової заборони завдання шкоди якісному стану земель та аналізується склад злочину, передбаченого статтею 239 КК України. Дисертант пропонує вважати родовим об’єктом забруднення або псування земель екологічну безпеку; основним безпосереднім об’єктом – нормальний якісний стан ґрунтового покриву земель, як необхідну умову екологічної безпеки; додатковим безпосереднім – безпеку життя, здоров‘я людей чи довкілля, а предметом цього злочину – грунтовий покрив земель. Аргументовано доцільність виокремлення забруднення та іншого псування земель у самостійні форми злочинного впливу на землю. Наведено аргументи щодо визнання забруднення або псування земель злочином з похідними наслідками. Автором встановлено, що обов‘язковою ознакою об‘єктивної сторони злочинного забруднення або псування земель являються засоби вчинення цього злочину –шкідливі для життя, здоров‘я людей або довкілля речовини, відходи чи інші матеріали. Обґрунтовується точка зору про те, що суб’єктом першої форми злочину є особа, яка зобов’язана дотримуватися спеціальних правил поводження із шкідливими для життя, здоров‘я людей або довкілля речовинами, відходами та іншими матеріалами, тобто спеціальний суб’єкт злочину. Суб’єктом іншого псування земель є загальний суб’єкт злочину. У роботі наголошено, що злочин, передбачений статтею 239 КК України, зазвичай має складну форму вини. Необережне забруднення та псування землі пропонується не вважати злочинним. Автором внесені пропозиції щодо вдосконалення диспозиції та санкції статті 239 КК України.