Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
15 результатів
Результати пошуку
Документ Розуміння сутності категорії «юрисдикційний імунітет» у співвідношенні зі змістом однопорядкової термінології(Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 12. - С. 98-101, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.У статті проведено аналіз співвідношення категорій «імунітет», «недоторканність», «відповідальність» та «санкція». Увага акцентована на тому, що низка довідкових видань, правозастосовних актів та норми чинного законодавства іноді підміняють одну з вказаних категорій іншою, що є не лише порушення правил юридичної техніки, але й вносить дискомфорт у розуміння нормативного забезпечення суспільних відносин, пов’язаних із застосуванням юрисдикційного імунітету держави у міжнародних публічних та приватних відносинах. Обґрунтована позиція про те, що визнання за окремим суб’єктом статусу «іноземної держави» є необхідною передумовою для визнання його юрисдикційного імунітету. Якщо іноземна держава веде торговельну діяльність, укладає торговельні правочини, вона, відповідно до міжнародного законодавства, не користується таким імунітетом. Відповідно постають питання щодо притягнення її до відповідальності за завдання шкоди фізичним та юридичним особам іншої держави, а також вивчення проблематики застосування конструкцій «відповідальність» та «санкція» у цьому контексті. Обстоюється думка, що категорія «імунітет» співвідноситься з поняттям: 1) «недоторканність» як ціле з частиною; 2) «відповідальність» (вид соціальної відповідальності) як зовсім різноплощинні правові категорії, які є різними стадіями правозастосування (позбавлення імунітету → відповідальність); 3) «санкція» (як захід впливу, а не частина норми права) також як різнопланові категорії, оскільки питання відповідальності держави як учасника публічних та приватних відносин та покладення на неї санкцій знаходиться у площині застосування санкцій – переважно в політичній площині, у той час як категорія імунітету – це чисто правова категорія.Документ Обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні, унаслідок збройної агресії(Нове українське право. – 2023. – Вип. 5. – С. 12-18, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.У статті проведено аналіз переваг та недоліків застосування концепцій абсолютного та обмеженого юрисдикційного імунітетів держави в рамках публічних та приватних відносин. Дослідження вказаних різновидів державних імунітетів здійснене у контексті обґрунтування обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні внаслідок збройної агресії. Увага акцентована на тому, що держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду. Обстоюється думка, що сучасні реалії міжнародного публічного та приватного життя свідчать про тенденції до чіткого обмеження застосування концепції абсолютного імунітету держави виключно межами публічних представницьких відносин (призначенням дипломатичних делегацій, відкриттям консульств тощо).Документ Вина юридичної особи: традиції та сучасність(Доктрина приватного права: традиції та сучасність: матеріали XX наук.-практ. конф., присвяч. 100-й річниці з дня народж. д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АН УРСР, ректора Харків. юрид. ін-ту (1962–1987 рр.) В. П. Маслова (м. Харків, 4 лют. 2022 р.). – Харків: Право, 2022. - С. 55-60, 2022) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.Наголошено, що, будучи суб’єктом цивільного права юридична особа самостійно несе цивільно-правову відповідальність. Розглянуто питання про поняття і значення вини юридичної особи у складі цивільного правопорушення.Документ Корпоративний обов'язок акціонера(Юридичний вісник. - 2012. - № 2. - С. 70-75, 2012) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.Здійснено аналіз норм чинного законодавства та правової доктрини щодо місця корпоративного обов'язку в структурі корпоративних правовідносин. Звернено увагу на доцільність застосування концепції єдиного корпоративного обов'язку акціонера.Документ Об’єкт корпоративного правовідношення(Юридична наука. - 2011. - № 2. - С. 106-111, 2011) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.Проведено аналіз та з’ясовано подвійність об’єкта цивільних правовідносин як належної поведінки їх суб’єктів (безпосередній об’єкт) та майнових і немайнових благ (опосередкований об’єкт), з приводу яких і виникають такі правовідносини. Зауважено, що корпоративне правовідношення має також власний об’єкт – дії осіб стосовно реалізації суб’єктивного корпоративного права і юридичного обов’язку.Документ Визначення вичерпного переліку організаційно-правових форм юридичних осіб: ідеальність і реальність сьогодення(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 19 трав. 2023 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2023. – С. 36-39, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.Зазначено, що нормативні приписи інституту юридичної особи потребують свого перегляду, це зумовлено процесами інтеграції та економічними зрушеннями, які відбуваються у світовій економіці. Дотримуючись норм передових економік Європи, в Україні обрано підхід, за яким ЦК України, як основоположний акт приватного права, повинен визначати вичерпний перелік організаційно- правових форм юридичних осіб з одночасною відмовою від їх архаїчних конструкцій. Запропоновано, з метою удосконалення чинного нормативного масиву, у Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» слід словосполучення «фінансова компанія» замінити на словосполучення «фінансове підприємницьке товариство», а «публічна компанія» на «публічне акціонерне товариство».Документ Рівність становища замовника та виконавця щодо оплати та відповідальності за договором про надання послуг(Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 1. - С. 99-103, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062З’ясовано проблемні аспекти законодавства України про рівність становища замовника та виконавця щодо оплати та їх відповідальності за договором про надання послуг. Наголошено, що чинне законодавство не симетрично врегульовує правове становище замовника та виконавця, виходячи із загальних положень глави 63 ЦК України. Обґрунтовано, що загальні положення про договір про надання послуг (глава 63 ЦК України) свідчать про обмеження свободи договору у контексті покладення відповідальності на його сторони, що має прояв у обмеженні вибору сторонами підстав для притягнення до відповідальності контрагента за договором (існують прямі імперативні приписи). Підсумовано, що виконавець за договором про надання послуг є слабшою стороною, оскільки: 1) в одних випадках він може отримати «розумну плату» за надані послуги, а в інших – хоча й повну, але за умови, якщо має місце вина замовника, та у випадку, якщо інше не встановлено договором або законом; 2) виконавцеві відшкодовуються лише фактичні витрати, натомість збитки, завдані замовнику невиконанням (неналежним виконанням) договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Про «слабкість правового становища виконавця» за договором про надання послуг свідчить те, що на нього, за умови набуття статусу суб’єкта підприємництва, покладається додатковий обов’язок – довести, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом, у той же час глава 63 ЦК України не містить жодного застереження про відповідальність замовника. Мова йде лише про його обов’язок повного або часткового відшкодування фактичних витрат виконавця, залежно від наявності або відсутності вини замовника.Документ Відповідальність за невиконання (неналежне виконання) договору про надання юридичних послуг: окремі питання(Наше право. - 2023. - № 1. - С. 115-123, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062Проведено аналіз законодавства, доктринальних підходів та судової практики в України щодо розуміння проблемних питань притягнення до відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договору про надання юридичних послуг. Наголошено, що: 1) розділ про відповідальність сторін за цим договором, як самостійний, має міститися у кожному такому договорі, що зумовлено специфікою надання цих послуг; 2) на сьогодні відсутній єдиний підхід до визначення критеріїв оцінки якості юридичних послуг, що не сприяє відповіді на питання про їх якість та встановлення критеріїв їх оцінки.Документ Об’єкт правовідносин у сфері венчурного інвестування інноваційної діяльності(Право та інновації. - 2022. - №1(37). - С. 31-37, 2022) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062; Подрез-Ряполова, І. В.; Podrez-Riapolova, I. V.Досліджено проблеми, що виникають щодо визначення об’єкта правових зв’язків у сфері венчурного інвестування інноваційної діяльності. Проаналізовано два основні підходи до розуміння такого об’єкта – об’єкт права промислової власності та інноваційний продукт або технологію. Доведено відсутність аргументів на користь доцільності визнання об’єктом венчурного інвестування інноваційної діяльності інноваційного продукту, оскільки про нього можна говорити у контексті характеристики якісних складових виробленої продукції з урахуванням провадження в інноваційний процес нового об’єкта права промислової власності, отриманого в результаті проведення та отримання нових науково-технічних розробок, результат яких отримав об’єктивну форму (патент, свідоцтво тощо). Технологія також не може визнаватися об’єктом досліджуваних відносин, оскільки її тлумачення у законодавстві та доктрині є досить розмитим, чітко не дає відповіді на запитання про розуміння такого об’єкта, оскільки є переважно узагальнюючим поняттям, яке охоплює весь спектр відносин, що мають місце у ланцюгу інноваційного процесу. Наголошено, що заінтересованість суб’єктів інноваційної діяльності становлять позитивні результати від проведення науково-технічних та конструкторських розробок, результатом яких є створення об’єкту інтелектуальної творчої діяльності, втіленого у певну об’єктивну форму (патент, свідоцтво тощо). Відповідно об’єктом венчурного інвестування інноваційної діяльності є майнові права на втілений у матеріальний носій інтелектуальний продукт, який створено в результаті фундаментальних і прикладних наукових досліджень, результати якого мають практичну придатність, здебільшого промислову, і можуть бути використані для потреб суспільства.Документ Проблемні питання застосування категорії «вина» до юридичних осіб(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2022. – № 2 (97). – С. 59-70, 2022) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062Проведено аналіз законодавства України, а також доктринальних підходів до розуміння вини юридичної особи як учасника цивільних відносин. Зроблено висновок, що проблематика можливості існування вини в юридичної особи в межах цивільно-правової відповідальності обумовлена кількома факторами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Вина як підстава цивільно-правової відповідальності враховується в цивільних правовідносинах лише між фізичними особами. Окремого різновиду вини юридичної особи не існує, а будь-яке невиконання нею зобов’язань викликається діями її органів, учасників, колективу. Цей суб’єктивний фактор не береться і не може братися до уваги при покладенні цивільно-правової відповідальності на юридичну особу.