Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Документ Інструментальні аспекти пропорційності в цивільному судочинстві(Право і безпека. – 2022. – № 2 (85). – С. 169-178, 2022) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XДосліджено роль пропорційності як інструмента подолання правової невизначеності при застосуванні судами принципів і норм права в сучасному цивільному судочинстві. Наголошено, що справедливим є судочинство, в якому гарантується збалансоване, обґрунтоване необхідністю обмеження можливостей у реалізації процесуально-правових інтересів та здійсненні прав, а також дотримання встановленої законом процедури. Зроблено висновок, що пропорційність – це інструментальний принцип, що дозволяє забезпечити правовий дискурс, який є засобом досягнення збалансованого правового та соціального результату, з якими пов’язується забезпечення верховенства права під час здійснення владних повноважень.Документ Правові стимули в договірному регулюванні правовідносин подружжя(Право і безпека. – 2022. – № 1 (84). – С. 207-214, 2022) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XДосліджено роль правових стимулів у механізмі правового регулювання правовідносин подружжя. Підкреслено роль особистих немайнових благ як основи сімейних відносин, що визначає вибір оптимальної моделі правового регулювання таких відносин. Зроблено висновок, що можливість для особи отримати правові гарантії здійснення особистих немайнових прав у шлюбі є важливим правовим стимулом для використання договірного способу регулювання правовідносин подружжя. Договірне саморегулювання правовідносин подружжя через визначення способів здійснення суб’єктивного права дозволяє дотримуватися балансу між потребами і суб’єктивними правами та юридичними обов’язками кожного з подружжя, а також подружжя як батьків та захистити їх охоронювані законом інтереси.Документ Європейські стандарти медіації в цивільно-правових спорах та їх упровадження в Польщі та Чехії(Юридичний науковий електронний журнал. - 2021. - № 3. - С. 131-135, 2021) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XСтаття присвячена висвітленню деяких стандартів медіації в цивільно-правових спорах та їх реалізації в національному праві Польщі та Чехії. Медіація є одним із визнаних у світовій практиці ефективних способів позасудового вирішення цивільних спорів. Важливим кроком щодо впровадження медіації в Європейському правовому просторі було прийняття Директиви 2008/52/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи «Про деякі аспекти медіації в цивільних та господарських справах». Директива 2008/52/ЄС встановлює вимоги до проведення процедури медіації у транскордонних цивільних та комерційних справах. Так, Директива 2008/52/ЄС встановлює такі вимоги до процедури медіації: забезпечення якості медіації; забезпечення права суду пропонувати сторонам звернення до медіації; забезпечення виконання угод, досягнутих у результаті медіації; забезпечення конфіденційності медіації; час проведення процедур медіації не включається до строку позовної давності. Директива 2008/52/ЄС містить зобов’язання держав-членів ЄС щодо впровадження законів та інших нормативних актів, які необхідні для належного виконання положень цієї Директиви. Крім встановлення певних вимог до використання медіації в транскордонних спорах, Директива дала імпульс ширшому впровадженню медіації також у внутрішньому праві держав-членів ЄС. Так, у Чехії реалізація цієї Директиви спричинила прийняття Закону № 202/2012 «Про медіацію і внесення змін до деяких законів». У Польщі законодавство про медіацію в цивільних справах було прийнято в 2005 році шляхом внесення змін до Цивільного процесуального кодексу Польщі. Зроблено висновок, що правові норми Директиви 2008/52/ЄС, що регламентують інститут медіації, досить успішно інтегровано в процесуальне законодавство держав-членів ЄС. Досвід країн ЄС свідчить, що медіація може існувати і застосовуватися як особлива форма врегулювання спорів нарівні і у взаємозв’язку із судовим розглядом.Документ Оцінка необхідності та допустимості процесуальної активності суду в процесі доказування у цивільній справі(Порівняльно-аналітичне право. – 2019. – № 4. – С. 100-104, 2019) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XУ статті висвітлено окремі аспекти дискреційних повноважень суду щодо доказування у цивільній справі. ЦПК України нарівні з положеннями про те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тягар доказування у справі покладено на сторони та збирання доказів не є обов’язком суду, також містить окремі норми, що закріплюють дискреційні повноваження суду щодо збирання доказів з власної ініціативи суду. Автори погоджуються, що активна позиція суду з точки зору організації процесу виступає гарантією досягнення завдань цивільного судочинства. На основі аналізу нормативного закріплення підстав застосування судом повноважень щодо збирання доказів звертається увага на відносну визначеність у нормах ЦПК України таких підстав. Вказується, що ефективна реалізація національними судами дискреційних повноважень зі збирання доказів у справі з власної ініціативи вимагає чітких критеріїв для суддівського розсуду. Критерієм меж суддівського розсуду є принцип верховенства права та, зокрема, його складник – принцип пропорційності. Пропорційність має розглядатися як вимога врахування судом приватних інтересів учасників справи та публічних інтересів, пошук їх балансу у судочинстві. Зроблено висновок, що концепція чинного ЦПК України визначається тим, що автономія учасників справи має межі, зумовлені публічними інтересами у здійсненні судочинства та досягненні його завдань. Оскільки державою обов’язок доказування покладено на сторони, мають бути створені умови до змагального процесу, в якому забезпечено рівні (збалансовані) процесуальні можливості. Якщо засоби змагального характеру не реалізуються, судом має бути здійснено сприяння у встановленні обставин справи. Дискреційний порядок отримання доказів судом не обмежує процесуальні права учасника справи чи диспозитивні або змагальні засади, а навпаки, компенсує недостатні процесуальні засоби через неналежну процесуальну активність сторін. Процесуальна дія, вчинена із застосуванням розсуду суду, має свідчити про неупередженість, об’єктивність та необхідність у відповідній ситуації.Документ Доказування у справах за позовами про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб(Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки. - 2013. - Вип. 6, т. 1. - С. 50-54, 2013) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2323-987X; ResearcherID: I-7765-2016У статті розглянуто питання, пов'язані із здійсненням доказування у цивільних справах за позовами про захист прав невизначеного кола осіб.Документ Судове провадження за масовими позовами: пропозиції з удосконалення українського законодавства у світлі досвіду країн Європейського Союзу(Право України. - 2015. - № 9. - С. 71-78, 2015) Кройтор, В. А.; Kroytor, V. A.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1849-5721; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2323-987X; ResearcherID: I-7765-2016Аналізується досвід застосування інституту масового позову в країнах Європейського Союзу. Викладені загальні риси масового позову як інституту, призначеного для забезпечення ефективної та процесуально економної судової процедури розгляду правових конфліктів за участю необмеженого кола осіб. Визначаються особливості провадження за масовим позовом: визначення складу групи, повідомлення учасників групи, а також характеризуються особливості судового розгляду і вирішення справи. Досвід країн ЄС проаналізовано з метою обрання оптимальної моделі масових позовів для України. Висловлюються пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства України.