Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Достатність доказів у цивільному процесі(Теорія та практика сучасної юриспруденції : матеріали ХХІV наук.-практ. конф. (м. Харків, 30 трав. 2020 р.). – Харків, 2020. – С. 486-488, 2020) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987X; Ніколаєв, М. В.; Nikolaiev, M. V.Зазначено, що достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тобто, в основу покладено суб’єктивний критерій оцінки достатності доказів судом, що не завжди позитивно впливає на ефективність судового розгляду. Наголошено, що в аспекті удосконалення критеріїв достатності доказів при здійсненні їх оцінки судом задля встановлення обставин справи заслуговує на увагу досвід правових систем країн загального права у застосуванні стандартів доказування, що умовно та з певними застереженнями можна розглядати в якості об’єктивного критерію достатності доказів.Документ Інструментальні аспекти пропорційності в цивільному судочинстві(Право і безпека. – 2022. – № 2 (85). – С. 169-178, 2022) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XДосліджено роль пропорційності як інструмента подолання правової невизначеності при застосуванні судами принципів і норм права в сучасному цивільному судочинстві. Наголошено, що справедливим є судочинство, в якому гарантується збалансоване, обґрунтоване необхідністю обмеження можливостей у реалізації процесуально-правових інтересів та здійсненні прав, а також дотримання встановленої законом процедури. Зроблено висновок, що пропорційність – це інструментальний принцип, що дозволяє забезпечити правовий дискурс, який є засобом досягнення збалансованого правового та соціального результату, з якими пов’язується забезпечення верховенства права під час здійснення владних повноважень.Документ Правові стимули в договірному регулюванні правовідносин подружжя(Право і безпека. – 2022. – № 1 (84). – С. 207-214, 2022) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XДосліджено роль правових стимулів у механізмі правового регулювання правовідносин подружжя. Підкреслено роль особистих немайнових благ як основи сімейних відносин, що визначає вибір оптимальної моделі правового регулювання таких відносин. Зроблено висновок, що можливість для особи отримати правові гарантії здійснення особистих немайнових прав у шлюбі є важливим правовим стимулом для використання договірного способу регулювання правовідносин подружжя. Договірне саморегулювання правовідносин подружжя через визначення способів здійснення суб’єктивного права дозволяє дотримуватися балансу між потребами і суб’єктивними правами та юридичними обов’язками кожного з подружжя, а також подружжя як батьків та захистити їх охоронювані законом інтереси.Документ До питання запровадження інституту групових позовів в цивільному судочинстві України(Теоретичні питання юриспруденції і проблеми правозастосування: виклики ХХІ століття : тези доп. учасників IV Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 20 лист. 2020 р.). - Харків, 2020. - С. 65-67, 2020) Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XРозглянуто необхідність подальшого врегулювання на законодавчому рівні інституту групового позову в Україні та запровадження означеного інституту до цивільного процесуального законодавства України та національного судочинства, що має сприяти доступності правосуддя для захисту прав численних груп осіб.Документ Публичные и частные интересы как критерии определения разумного срока разрешения дела в порядке гражданского судопроизводства(Порівняльно-аналітичне право. - 2018. - № 6. - С. 95-98, 2018) Бортник, О. Г.; Bortnik, O. G.; Бортнік, О. Г.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XСтаття присвячена аналізу критеріїв визначення розумності строку розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Зроблено висновок, що строк учинення процесуальних дій, який установлюється законом чи судом, повинен у кожному випадку враховувати необхідність дотримання публічних і приватних інтересів. Проаналізовано зміст публічних і приватних інтересів, які можуть бути враховані під час визначення розумності строку.Документ Оцінка необхідності та допустимості процесуальної активності суду в процесі доказування у цивільній справі(Порівняльно-аналітичне право. – 2019. – № 4. – С. 100-104, 2019) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XУ статті висвітлено окремі аспекти дискреційних повноважень суду щодо доказування у цивільній справі. ЦПК України нарівні з положеннями про те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тягар доказування у справі покладено на сторони та збирання доказів не є обов’язком суду, також містить окремі норми, що закріплюють дискреційні повноваження суду щодо збирання доказів з власної ініціативи суду. Автори погоджуються, що активна позиція суду з точки зору організації процесу виступає гарантією досягнення завдань цивільного судочинства. На основі аналізу нормативного закріплення підстав застосування судом повноважень щодо збирання доказів звертається увага на відносну визначеність у нормах ЦПК України таких підстав. Вказується, що ефективна реалізація національними судами дискреційних повноважень зі збирання доказів у справі з власної ініціативи вимагає чітких критеріїв для суддівського розсуду. Критерієм меж суддівського розсуду є принцип верховенства права та, зокрема, його складник – принцип пропорційності. Пропорційність має розглядатися як вимога врахування судом приватних інтересів учасників справи та публічних інтересів, пошук їх балансу у судочинстві. Зроблено висновок, що концепція чинного ЦПК України визначається тим, що автономія учасників справи має межі, зумовлені публічними інтересами у здійсненні судочинства та досягненні його завдань. Оскільки державою обов’язок доказування покладено на сторони, мають бути створені умови до змагального процесу, в якому забезпечено рівні (збалансовані) процесуальні можливості. Якщо засоби змагального характеру не реалізуються, судом має бути здійснено сприяння у встановленні обставин справи. Дискреційний порядок отримання доказів судом не обмежує процесуальні права учасника справи чи диспозитивні або змагальні засади, а навпаки, компенсує недостатні процесуальні засоби через неналежну процесуальну активність сторін. Процесуальна дія, вчинена із застосуванням розсуду суду, має свідчити про неупередженість, об’єктивність та необхідність у відповідній ситуації.Документ Окремі аспекти реалізації права на вільний вибір місця проживання(Право і безпека. - 2013. - № 2 (49). - С. 18-23, 2013) Бортнік, О. Г.; Bortnik, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-7816-0387; Степаненко, Т. В.; Stepanenko, T. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2323-987XПодано характеристику правового режиму здійснення фізичними особами права на вільний вибір місця проживання, зокрема, реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації. Розглянуто проблемні питання судової практики щодо розгляду справ та ухвалення рішень про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Зроблено висновок, що залучення до участі у таких справах органів ДМС України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи як співвідповідача є безпідставним і необґрунтовано розширює коло осіб, які беруть участь у розгляді справи.