Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
15 результатів
Результати пошуку
Публікація Еволюція юридичної особи: від майнової відокремленості до права на приватність(Право та інновації. - 2024. - № 1 (45). - С. 60-66, 2024) Попова, С. О.; Popova, S. O.; Софія ПоповаСтаття присвячена дослідженню еволюції, тобто поступовому розвитку сутності юридичної особи у правовідносинах. Визначено, що юридична особи пройшла значний шлях у трансформації від сприйняття її як фікції до самостійного суб’єкту правовідносин. Визнання реальною майнової відокремленості організації означало буквально сприйняття юридичної особи як чогось відмінного від фізичної особи, але, водночас, не як групу із багатьох, а як цілісну особу. Дослідження еволюції юридичної особи від майнової відокремленості до права на приватність відзначають певні періоди в дослідженнях сутності юридичної особи та її становлення як самостійного субʼєкта права з можливістю набувати і здійснювати різноманітний комплекс прав. Встановлено відмінність ознак майнової самостійності від майнової відокремленості. Ознака майнової самостійності означає індивідуального набуття права власності та виступ у правовідносинах на підставі цього від власного імені. У той час, коли під майновою відокремленістю мається на увазі незалежність майна учасників юридичної особи від майна самої особи, якраз тієї, що індивідуально набуває право власності. Юридична особа відповідно до закону наділена правосуб’єктністю, за винятком певних обмежень, через що має певну свободу у набутті і здійсненні тих чи інших прав або участі у певних правовідносинах, які не заборонені законом. Юридична особа - це динамічна особу в об’єктивній реальності, тобто яка існує незалежно від плотського втілення і є не лише назвою учасника правовідносин. Визначено, що в сучасному світі, юридичну особу можна визнавати особистістю з наявністю у неї нематеріальної сфери. Проаналізовано можливість набуття юридичною особою такого особистого немайнового права як права на приватність. Право на приватність означає здатність запобігти неузгодженому оприлюдненню делікатної, конфіденційної або компрометуючої інформації.Публікація Правова природа одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця(Правова держава. – 2024. – Вип. 55. – С. 104–122, 2024) Кухарєв, О. Є.; Kukhariev, O. Ye.; Олександр КухарєвThe article is devoted to the clarification of the legal nature of one-time monetary assistance in the event of the death of a serviceman, as well as the corresponding personal order regarding this assistance in the event of his death. It is a well-founded position that such assistance is not an element of the composition of the inheritance, taking into account its specific features. Thus, unlike the heirs, recipients of the aid under investigation do not acquire the duties of a deceased serviceman and are not required to notify creditors of the latter’s death. In addition, the right to receive a one-time cash benefit in the event of the death of a serviceman is exercised within three years from the date of the emergence of such a right, which is related to the date specified in the person’s death certificate. Recipients of one-time cash assistance do not coincide with the circle of heirs according to the law of the first order. It is emphasized that the terminology of inheritance law does not apply to such assistance. In particular, persons who are entitled to receive a one-time cash benefit are not named as heirs, the time of the death or death of a serviceman is not indicated as the time of the opening of the inheritance, etc. The right to receive the researched assistance arises as a result of the person’s death, which makes inheritance impossible in this case. The essence of universal legal succession is the transfer of rights and obligations from the testator to his heirs. It is emphasized that the one-time monetary assistance in the event of the death of a serviceman has a compensatory nature, which is aimed at materially supporting family members (parents, children, spouse) and dependents of a deceased serviceman after the loss of a loved one. A military serviceman’s personal order to pay a one-time cash benefit to a certain person in the event of his death (death) is not a type of will. In its essence, this personal order is close to the order of a depositor of a bank (financial institution) in the event of his death, which is defined in Part 1 of Art. 1228 of the Civil Code of Ukraine.Документ Компенсація за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій(Аналітично-порівняльне правознавство. - 2024. - № 4. - С. 122-128, 2024) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.Статтю присвячено виявленню особливостям компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій. У роботі проаналізовано цивільно-правова відповідальність держави, як суб’єкта відповідальності. Визначено, що цивільно-правова відповідальність держави може поділятися залежно від правового статусу держави: відповідальність національної держави; цивільно-правова відповідальність іноземної держави; відповідальність держави-агресора. Судова практика України базується на тому, що згода рф на притягнення її у якості відповідача у справах щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди не потрібна. При цьому інша держава повинна надавати згоду на участь у таких процедурах. Сформульована позиція, що у межах компенсаційних відносин щодо пошкоджених та знищених об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, ця компенсація ні є цивільно-правовою відповідальністю. Наголошено, що Українська держава самостійно компенсує збитки, що отримали фізичні особи задля охорони суспільних відносин, забезпечення прав людини, майнового обороту. Відшкодування цієї шкоди є підставою щодо звернення до країни агресора із вимогою про репарацію таких збитків. Визначено, що компенсаційні правовідносини поширюються виключно на об’єкти житлової нерухомості та її власників або управителів. Такий підхід є певно звуженим, водночас він вказує, що держава первинно підтримує соціальний напрям щодо житлового забезпечення осіб, оскільки житлова потреба є базовою потребою людини. Перспективними напрями наукових розвідок у цьому напряму є обґрунтування компенсацій юридичним особам, виявлення особливостей цивільного процесу щодо захисту прав осіб при виплаті компенсацій. Загалом, українське законодавство потребує подальшого оновлення у сфері процедур компенсацій за зруйноване/ пошкоджене нерухоме майно.Документ Правовий режим цифрових речей в контексті вітчизняної концепції права власності(Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 4. - С. 216-223, 2024) Сліпченко, С. О.; Slipchenko, S. O.; Сліпченко, А. С.; Slipchenko, A. S.; СліпченкоСтаттю присвячено теоретичному осмисленню правового режиму цифрових речей, як об’єктів цивільних прав. Встановлено, що в результаті доповнення поіменованого переліку об’єктів цивільних прав та встановлення для них правового режиму речей між законодавчим підходом та традиційною доктриною цивільного права України виникла невідповідність, що створює проблеми для правореалізації та правозастосування вищенаведеної норми. Очевидно, що подібна невизначеність потребує ревізії існуючих на даний момент юридичних знань та їх змісту та вказує на актуальність дослідження. Адже система правових знань, як ніяка інша, з точки зору формальної логіки, повинна бути внутрішньо несуперечливою, бо інакше вона стає практично незастосовною. На основі проведеного дослідження зроблені висновки, встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) суперечить вітчизняній концепції права власності. Більш того, в такому встановленні немає необхідності, оскільки для всіх елементів, які наповнюють зміст поняття цифрової речі, вже давно встановлено свій, характерний саме для них правовий режим. Обгрунтовується, що твердження про те, що, згідно з українською концепцією права власності, об’єктами права власності можуть бути як тілесні, так і безтілесні речі є хибним. Сучасне вітчизняне законодавство не застосовує таку класифікацію. Більше того, її використання навіть у дослідницьких цілях є методологічно неправильним, оскільки створює передумови для хибних висновків на основі підміни понять. Встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) стало не правовою реальністю, а створило правову невизначеність. Водночас норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою чіткістю, зрозумілістю та ясністю. Іншими словами, нормативні приписи закону, які не відповідають конституційному принципу верховенства права в аспекті вимоги юридичної визначеності, не можуть вважатися «правом» у державі, керованій верховенством права. Тому норми щодо цифрових речей, введені до Цивільного кодексу України є «мертвими» нормами.Документ Підприємство як суб’єкт та об’єкт цивільних правовідносин у сфері венчурного інвестування: огляд теоретичних точок зору(Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 10. - С. 148-151, 2023) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.Стаття присвячена аналізу та огляду теоретичних підходів щодо правового розуміння підприємства у сфері венчурного інвестування як суб’єкта та об’єкта цивільних правовідносин. Автором аналізуються теоретичні підходи, що визначають підприємство як суб’єкт і одночасно як об’єкт цивільних правовідносин. В статті робиться висновок про недостатню чіткість та однозначність амбівалентного сприйняття підприємства в науковому дискурсі. Критично переосмислюючи підходи до подвійної правової природи підприємства, автор відкидає гіпотезу про можливість його одночасного існування як суб’єкта та об’єкта цивільних правовідносин. Але, незважаючи на це, у статті робиться акцент, що подвійна правова природа є атрибутом саме терміну «підприємство», який у сфері цивільного права має омонімічний характер. Це означає, що термін «підприємство» може бути інтерпретований у двох різних аспектах, залежно від контексту норм цивільного права та сфери їх застосування: як організація (юридична особа, суб’єкт цивільних прав) або як майно (об’єкт цивільних прав). Автором робиться висновок, що така неоднаковість у правовому розумінні підприємства не тільки свідчить про розбіжності в теоретичних підходах, але й підкреслює недоліки та неясності у чинному законодавстві. Рекомендується переглянути законодавчий підхід щодо використання терміну «підприємство», забезпечивши його більшу конкретність та чіткість, що сприятиме вирішенню правових конфліктів та спростить правозастосовчу практику. У зв’язку с цим, в статті запропоновано використовувати термін «підприємство» лише для позначення юридичної особи (суб’єкта правовідносин), а для майнових аспектів підприємства використовувати уточнену термінологію, наприклад, «єдиний майновий комплекс підприємства». Такий підхід сприятиме уникненню невизначеності та плутанини в правовому регулюванні, а також забезпечить більшу прозорість та ефективність цивільно-правових норм у сфері венчурного інвестування.Документ До питання про договори довічного утримання за участю подружжя(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 19 трав. 2023 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2023. – С. 454-456, 2023) Василенко, Н.; Vasylenko, N.Визначено, що характерною особливістю договору довічного утримання за участі подружжя є наявність множинності осіб на стороні відчужувача (відчужувачами є дружина та чоловік спільно). ЦК України забороняє здійснювати відчуження спільного майна подружжя на підставі договору довічного утримання одним із співвласників (окремо дружиною або чоловіком), але надає можливість одному із співвласників відчужити майно після визначення його частки у спільному майні подружжя або визначення між дружиною та чоловіком порядку користування спільним майном.Документ Щодо актуальності дослідження правового режиму майна підприємницьких товариств(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 19 трав. 2023 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2023. – С. 365-368, 2023) Артеменко, Р. М.; Artemenko, R. M.Зазначено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, іменуються підприємницькими товариствами. Саме розуміння поняття майна є однією з передумов встановлення правового режиму майна окремих видів підприємницьких товариств. І таке встановлення є актуальним, оскільки дозволяє визначити межі та ступінь майнової відокремленості тієї чи іншої юридичної особи, її майнової відповідальності за своїми зобов’язаннями та можливість залучення такого майна до цивільного обороту.Документ Understanding the property within the eu private law(Legal Science and Praxis. - 2021. - № 1. - P. 32-36, 2021) Slipchenko, A. S.; Сліпченко, А. С.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2439-4951Досліджено поняття «власність» у розумінні Європейського суду з прав людини. Права та встановлення меж такого розуміння у внутрішніх системах континентального права. Узагальнено теоретичні підходи щодо визначення власності, аналізу та порівняння результатів її тлумачення національними судами та Європейськм судом з прав людини. Наголошено, що поняття власності в межах ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод значною мірою збігається із загальним її розумінням у системі правових знань окремих країн романо-германської системи права. Воно охоплює: речі, а також майнові права та обов'язки.Документ Правові наслідки незаконного володіння чужим майном(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 25 трав. 2018 р.). – Харків : ХНУВС, 2018. – С. 61-64, 2018) Сліпченко, С. О.; Slipchenko, S. O.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-8891-7152Зазначено, що цивільно-правові наслідки незаконного володіння чужим майном можуть бути для володільця як негативними (витребування майна), так і позитивними (виникнення права на позов про витребування «утримуваного» майна від інших осіб, право уникнути переслідування або притягнення до суду за межами певного періоду, виникнення права власності тощо). Очевидно, що всі вони потребують поглибленого дослідження та систематизації. Адже вони зачіпають не тільки інтереси володільця, а й власника. Для останнього, незаконне володіння (заволодіння) його майном може створювати також ряд правових наслідків. Наприклад, виникнення права вимагати повернення своєї речі, залежність здійснення цього права від волі володільця або взагалі припинення такого права, припинення права власності тощо. Всі ці питання мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення.Документ Визначення поняття "майно" у праві ЄС та вітчизняному праві(Форум права. – 2020. – № 2 (61). – С. 122–130, 2020) Сліпченко, А. С.; Slipchenko, A. S.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2439-4951Постановка проблеми. поняття "майно" є одним із самих дискусійних в юридичній літературі. Актуальність обраної тематики підсилюється й євроінтеграційними процесами в Україні та необхідністю рекодифікації цивільного законодавства. Завданнями статті є узагальнення теоретичних підходів щодо визначення поняття майна; аналіз та порівняння результатів його тлумачення національними судами та Європейським Судом з прав людини; визначення меж застосування даного поняття в судовій практиці. Серед методів обрано дедуктивний метод, необхідний для узагальнення існуючих точок зору, судової практики та законодавства. Аналіз та синтез дозволили дослідити структуру розглянутого поняття, а за допомогою порівняльних та діалектичних методів встановлено межі застосування терміна "властивість". У свою чергу, застосування методу порівняльного права дозволило визначити однорідні та різні елементи поняття власності за їх змістом у практиці вітчизняних судів та Європейського суду з прав людини. Результати. Встановлено, що існуюча власність охоплюється у вітчизняному законодавстві концепцією існуючих майнових вигод, а законні очікування фактично збігаються з концепцією майбутніх об’єктів відносин власності. Дослідження обґрунтовує, що слово "власність" було використано у статті 1 Протоколу № 1 для позначення власності. Висновки. У цьому сенсі власністю є будь-які економічні блага, предмети як матеріального, так і нематеріального світу, які перебувають у стані привласнення фізичної чи юридичної особи. Поділ власності на існуючі та законні очікування, що традиційно використовується в прецедентному праві Європейського суду з прав людини, має свій аналог у юридичній доктрині України. Зокрема, наявне майно охоплюється у внутрішньому законодавстві поняттям існуючої власності, а законні очікування фактично збігаються з концепцією майбутніх об’єктів відносин власності.