Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
62 результатів
Результати пошуку
Документ Закритий розгляд цивільних справ як складова принципу гласності та відкритості в цивільному судочинстві України(Право.ua. - 2024. - № 3. - С. 322-328, 2024) Тімонов, А. І.; Timonov, A. I.У статті розглядається проблема визначення сутності закритого розгляду цивільних справ як складової принципу гласності та відкритості в цивільному судочинстві України. Відкритість, гласність цивільного судочинства правомірно вважається за одним із вагоміших завоювань демократії. Засада гласності цивільного судочинства базується на конституційній вимозі гласності судового процесу (ст. 129 Конституції України) та відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України є основною засадою (принципом) цивільного судочинства. У праці підтримується висловлене в юридичній літературі положення (В. Кройтор), що дія практично будь-якого принципу цивільного процесу може бути обмежена з тих чи інших підстав. У цьому плані не є винятком і принцип поєднання гласності та можливості її обмеження в цивільному судочинстві. Згідно зі ст. 6 Європейської конвенції прав про захист прав людини і основоположних свобод, судове рішення оголошується публічно. Однак преса та публіка можуть не допускатись на судове засідання протягом усього процесу або його частини з міркувань моралі, суспільного порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, а також коли цього вимагають інтереси суспільства, неповнолітніх, або для захисту приватного життя сторін, або – тією мірою, якою, на думку суду, суворо необхідно, – за особливих обставин, коли гласність порушувала б інтереси правосуддя. Подібна норма міститься і в ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Автор зазначає, що враховуючи важливість гласного і відкритого судового процесу в нашій країні, цілком закономірним є питання: а наскільки виправданим є зазначене вище формулювання закону про можливість суду проводити закрите судове засідання, і, як наслідок, – неможливість доступу зацікавлених осіб до матеріалів даних справ. Це дуже серйозне питання, оскільки воно стосується проблеми обмеження дії одного з основоположних принципів здійснення правосуддя. Особливої гостроти набуває питання особливостей реалізації принципу гласності та відкритості цивільного судочинства у процесі здійснення цивільного судочинства в умовах воєнного стану, який введено на території нашої країни в результаті військової агресії рф проти України з 24 лютого 2022 року. Розглядаючи питання про процесуальний зміст принципу гласності та відкритості судового розгляду цивільних справ вважаємо, що найбільш повно гласність здійснюється у відкритому судовому розгляді, який згідно з ч. 2 ст. 7 ЦПК України, є основним його елементом. Важливим елементом змісту гласності цивільного судочинства виступають підстави та загальний порядок закритого судового розгляду цивільних справ.Документ Право дитини на інформацію та підстави обмеження його здійснення в цивільному процесі(Права людини в Україні: минуле, сьогодення, майбутнє : тези доп. учасників Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 10 груд. 2021 р.). - Харків, 2021. - С. 151-152, 2021) Будюкова, Є. О.; Budiukova, Ye. O.; Біла, О. О.; Bila, O. O.Наголошено, що право на інформацію дитини під час здійснення цивільного правосуддя має на меті створити дружні для дитини умови участі в процесі, для того, щоб дитина відчувала себе учасником цього процесу в тих справах, які безпосередньо стосуються її.Документ Захист інтересів відповідача від пред'явленого позову(Права людини в Україні: минуле, сьогодення, майбутнє : тези доп. учасників Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 10 груд. 2021 р.). - Харків, 2021. - С. 121-123, 2021) Приходько, Д. О.; Prykhodko, D. O.Підкреслено, що відповідач може використовувати дві групи засобів захисту від пред'явленого позову: загальні та спеціальні. Зазначено, що, хоча чинне законодавство передбачає широкий спектр засобів захисту прав відповідача, недосконалість законодавства щодо використання цих інструментів на практиці створює ряд труднощів, які знижують їх ефективність.Документ Відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного судового рішення(Аналітично-порівняльне правознавство. - 2024. - № 5. - С. 147-154, 2024) Деяк, І. С.; Deiak, I. S.Стаття присвячена дослідженню актуального питання визначення можливості відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного судового рішення. У статті констатується, що право на судовий захист включає не лише постановлення судом рішення, а й своєчасне його виконання. Своєчасне й повне виконання судового рішення гарантує здійснення суб’єктивних прав, визнаних судовим рішенням, і виконання юридичних обов’язків, що підтверджені ним. Доводиться, що виконання судових рішень у цивільному судочинстві має здійснюватися з урахуванням ЄКПЛ і практики ЄСПЛ. Зокрема, ЄСПЛ наполягає на неабиякій важливості такої властивості судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), як можливість і реальна забезпеченість з боку держави його фактичного виконання. У праці зазначено, що прийняття низки нових законодавчих актів, які внесли чимало змін у сферу виконавчого провадження, по-новому актуалізують дослідження, присвячені примусовому виконанню рішень, зокрема, актуального питання визначення можливості відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного судового рішення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом підставою виникнення зобов’язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов’язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом – моральною шкодою. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що можливість відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного судового рішення підтримує цілісність правової системи, забезпечуючи виконання судових рішень і підтримуючи довіру. Коли судові рішення не виконуються без наслідків, авторитет судової системи підривається, а ефективність правової системи ставиться під загрозу. Підтримуючи авторитет судового рішення через можливість компенсації, зберігається цілісність правової системи та зміцнюється довіра суспільства до судової системи. Не можна миритися з невиконанням, оскільки це створює небезпечний прецедент, який підриває основу чесної та справедливої правової системи.Документ Вмотивованість судового рішення у цивільному судочинстві(Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених, курсантів та студентів : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 21 черв. 2024 р.). – Харків : ХНУВС, 2024. – С. 359-362, 2024) Шкаровський, Д. О.; Shkarovskyi, D. O.Аналізуючи підхід законодавця до закріплення та втілення «вмотивованості» як обов’язкового елементу судового рішення у цивільному процесі, можна дійти висновку про її надзаконодавчу сутність, яка полягає у вираженні мотивів та підстав прийняття судового рішення.Документ Тлумачення суспільного інтересу у межах справедливого розгляду цивільних справ(Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 7. - С. 109-111, 2024) Довбенко, М. П.; Dovbenko, M. P.Стаття присвячена аналізу судової аргументації при тлумаченні та застосування суспільних інтересів у їх значенні як критеріїв доступу до касаційного скарження та забезпеченню у зв’язку із цим права на справедливий судовий розгляд. Зважаючи на контекст використання відповідної оціночних понять, що становлять собою об’єкт судового захисту та водночас підстави процесуальних правообмежень, заначено про різноманітне та водночас не чітке тлумачення суспільних, публічних, державних інтересів, їх розмежування та співвідношення з іншими інтересами. Виокремлена теоретична та правозастосовна проблема засобів оцінки у практиці Верховного суду підстав застосування касаційних фільтрів. Автор аналізує новітні зміни до цивільного процесуального законодавства, зумовлені визнанням неконституційним окремих положень ЦПК України щодо малозначних справ. Зазначено, що уведення у правопорядок України малозначних справ взаємопов’язано з метою, завданнями цивільного судочинства, серед яких окрім оптимізації, прискорення розгляду нескладних справ виключне значення мають важливі його характеристики, якими позначається його завдання та мета: справедливість та ефективність. Виходячи зі складної системи підстав касаційного оскарження, які теоретично покликані забезпечувати його високий стандарт, констатовано неналежний рівень застосовування пропорційності, враховуючи не ціну позову, а й значення справи для сторін або суспільства. Зазначено, що ці положення мають зумовлювати не формальне, а більш послідовне застосування пропорційності як прояву процедурної справедливості щодо конкретної юридичної ситуації, у межах якої суду належить дати оцінку підстав допуску справи до касаційного перегляду. Автором наголошено, що слідування інституційному підходу через формальне викладення у судових рішення Верховного суду загального розуміння суспільних інтересів не спряє забезпеченню правової визначеності та справедливості процедури, єдиної правозастосовчої практики. Констатовано важливе значення дотримання алгоритму пропорційності для умотивованості судових рішень у контексті касаційного перегляду цивільних справ враховуючи фактичний підхід до тесту на пропорційність, який є одним із засобів процедурної справедливості та забезпечення верховенства права.Документ Імунітет свідка в цивільному судочинстві: перевага чи необхідність?(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2024. - Вип. 83, т. 1. - С. 261-266, 2024) Твердохліб, Е. В.; Tverdokhlib, E. V.Стаття присвячена дослідженню правової категорії «імунітет свідка», яка застосовується в цивільному процесі. Питання правової природи імунітету свідка в цивільному провадженні та практичного застосування норм чинного цивільного процесуального законодавства, яке створює можливість існування такої правової категорії, є актуальним в умовах спрямованості чинного законодавства на дотримання прав людини та забезпечення гарантій реалізації прав і законних інтересів особи. Тому особливу увагу в статті присвячено саме з’ясуванню правової користі імунітету свідка і ролі цього правового інструменту в забезпеченні законних прав та інтересів особи під час розгляду цивільної справи в суді. В статті проаналізовані норми Цивільного процесуального кодексу України, які встановлюють правовий статус свідка в цивільному судочинстві. Окрема увага була приділена характерним ознакам участі свідка в цивільному провадженні. Автором зроблений акцент на важливості захисту приватного інтересу особи протягом цивільного провадження. Під час дослідження було встановлено що імунітет свідка в науковій літературі тлумачиться і як право особи, залученої до розгляду цивільної справи в суді в якості свідка, і як привілей, який відрізняє свідка від інших учасників судового процесу. На підставі аналізу норм чинного законодавства та джерел наукової юридичної літератури були зроблені висновки, які дозволяють стверджувати що імунітет свідка в цивільному судочинстві є компонентом процесуального статусу свідка. Також зроблений висновок що імунітет свідка є саме правом особи, залученої до розгляду судової справи в якості свідка, яке обумовлене необхідністю дотримання прав і свобод особи під час цивільного судочинства, а також є формою втілення пріоритету приватних інтересів особи. І саме тому імунітет свідка не доречно вважати привілеєм особи і перевагою участі свідка в цивільному провадженні в порівнянні з іншими учасниками судового процесу.Документ Механізми формування імунітету свідка в цивільному судочинстві(Аналітично-порівняльне правознавство. - 2024. - № 4. - С. 167-171, 2024) Твердохліб, Е. В.; Tverdokhlib, E. V.В статті розглядається питання імунітету свідка в цивільному судочинстві з огляду на чинне законодавство, яке стало основою для формування статусу свідка в судовій цивільній справі. Автором досліджуються норми Конституції України, Цивільного кодексу України, інших Законів України, які встановлюють положення щодо захисту та реалізації суб’єктивних прав та приватних інтересів особи на загальних підставах та не можуть бути порушені під час здійснення будь-яких правовідносин, зокрема й цивільних процесуальних. Враховані також положення міжнародних нормативних актів щодо захисту приватних інтересів особи під час цивільного судочинства.Документ Вплив Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на судове рішення у справах про примусове виселення(Європейські перспективи. - 2024. - № 3. - С. 84-90, 2024) Стеценко, А. А.; Stetsenko, A. A.Стаття присвячена дослідженню особливостей впливу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на судове рішення у справах про примусове виселення. Автор наголошує, що дослідження проблеми примусового виселення з точки зору вимог основних актів міжнародного та національного законодавства у сфері примусового виселення є важливим і актуальним як для правової науки, так і для правозастосування. У праці доведено, що при мотивуванні судового рішення про задоволення позову суду слід обов’язково обґрунтовувати дотримання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Узагальнюючи проведений аналіз міжнародного та національного законодавства у сфері примусового виселення, слід зазначити, що використання практики ЄСПЛ при розгляді судових справ щодо виселення має на меті значно поліпшити забезпечення прав людини. Стислий огляд основних актів міжнародного та національного законодавства у сфері примусового виселення дозволяє зробити висновки про існування таких особливостей: 1) застосування виселення у випадках, установлених законом; 2) наявність легітимної мети виселення; 3) доведення наявності розумного співвідношення (пропорційності) між метою виселення та засобами, які використовуються для її досягнення (суд визначає та дає оцінку відповідної пропорційності); 4) збереження балансу між публічними та приватними інтересами.Документ Імунітет свідка в цивільному судочинстві як чинник, що визначає захист приватних інтересів особи в цивільному судочинстві(Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 5. - С. 188-190, 2024) Твердохліб, Е. В.; Tverdokhlib, E. V.Проведено аналіз норм цивільного процесуального законодавства щодо встановлення правового статусу свідка та досліджується імунітет свідка в цивільному процесі як чинник його правового статусу з огляду на норми чинного законодавства, які створюють особливе правове становище свідка на відміну від інших учасників цивільного судочинства. Питання визначення особливостей правового статусу свідка в цивільному процесі є актуальним в умовах спрямованості чинного законодавства на дотримання прав людини та забезпечення гарантій реалізації прав і законних інтересів особи. Одним з проявів належного захисту прав та законних інтересів особи, яка є свідком в цивільному судочинстві, є встановлення в Конституції України та в Цивільному процесуальному кодексі України обмежень стосовно участі особи в якості свідка та допиту особи як свідка. Встановлено, що імунітет свідка в цивільному судочинстві є одним з аспектів правового імунітету, осільки категорія правового імунітету є формою правової підтримки державою осіб, які здійснюють соціально корисну функцію. З метою конкретизації правової природи імунітету свідка в цивільному судочинстві в статті наведені ознаки правового імунітету, які є притаманними для імунітету свідка як різновиду правового імунітету. Зазначено, що залучення особи в якості свідка в цивільному процесі створює певний правовий статус особи, який супроводжується набуттям відповідного обсягу процесуальних прав та обов’язків, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, які становлять зміст імунітету свідка і одночасно є формою захисту приватних інтересів і прав особи, залученої до цивільного провадження в якості свідка. Обґрунтовано, що передбачені чинним законодавством особливості правового врегулювання прав та обов’язків свідка з урахуванням положень, що стосуються переліку осіб, які не можуть бути допитані як свідки, та можливості відмови свідка від давання показань, є правом на імунітет свідка, яке виникає з моменту набуття особою статусу свідка в цивільному судочинстві.