Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Документ Компенсація за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій(Аналітично-порівняльне правознавство. - 2024. - № 4. - С. 122-128, 2024) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.Статтю присвячено виявленню особливостям компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій. У роботі проаналізовано цивільно-правова відповідальність держави, як суб’єкта відповідальності. Визначено, що цивільно-правова відповідальність держави може поділятися залежно від правового статусу держави: відповідальність національної держави; цивільно-правова відповідальність іноземної держави; відповідальність держави-агресора. Судова практика України базується на тому, що згода рф на притягнення її у якості відповідача у справах щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди не потрібна. При цьому інша держава повинна надавати згоду на участь у таких процедурах. Сформульована позиція, що у межах компенсаційних відносин щодо пошкоджених та знищених об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, ця компенсація ні є цивільно-правовою відповідальністю. Наголошено, що Українська держава самостійно компенсує збитки, що отримали фізичні особи задля охорони суспільних відносин, забезпечення прав людини, майнового обороту. Відшкодування цієї шкоди є підставою щодо звернення до країни агресора із вимогою про репарацію таких збитків. Визначено, що компенсаційні правовідносини поширюються виключно на об’єкти житлової нерухомості та її власників або управителів. Такий підхід є певно звуженим, водночас він вказує, що держава первинно підтримує соціальний напрям щодо житлового забезпечення осіб, оскільки житлова потреба є базовою потребою людини. Перспективними напрями наукових розвідок у цьому напряму є обґрунтування компенсацій юридичним особам, виявлення особливостей цивільного процесу щодо захисту прав осіб при виплаті компенсацій. Загалом, українське законодавство потребує подальшого оновлення у сфері процедур компенсацій за зруйноване/ пошкоджене нерухоме майно.Документ Що таке втрати у цивільно-правовому аспекті?(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 99-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Вінниця, 24 трав. 2024 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2024. – С. 317-320, 2024) Парій, М. О.; Parii, M. O.Визначено, що втратами у цивільно-правовому аспекті є шкода або збитки, завдані особі, внаслідок зникнення або знищення чи посягання на певні блага.Документ Розуміння сутності категорії «юрисдикційний імунітет» у співвідношенні зі змістом однопорядкової термінології(Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 12. - С. 98-101, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.У статті проведено аналіз співвідношення категорій «імунітет», «недоторканність», «відповідальність» та «санкція». Увага акцентована на тому, що низка довідкових видань, правозастосовних актів та норми чинного законодавства іноді підміняють одну з вказаних категорій іншою, що є не лише порушення правил юридичної техніки, але й вносить дискомфорт у розуміння нормативного забезпечення суспільних відносин, пов’язаних із застосуванням юрисдикційного імунітету держави у міжнародних публічних та приватних відносинах. Обґрунтована позиція про те, що визнання за окремим суб’єктом статусу «іноземної держави» є необхідною передумовою для визнання його юрисдикційного імунітету. Якщо іноземна держава веде торговельну діяльність, укладає торговельні правочини, вона, відповідно до міжнародного законодавства, не користується таким імунітетом. Відповідно постають питання щодо притягнення її до відповідальності за завдання шкоди фізичним та юридичним особам іншої держави, а також вивчення проблематики застосування конструкцій «відповідальність» та «санкція» у цьому контексті. Обстоюється думка, що категорія «імунітет» співвідноситься з поняттям: 1) «недоторканність» як ціле з частиною; 2) «відповідальність» (вид соціальної відповідальності) як зовсім різноплощинні правові категорії, які є різними стадіями правозастосування (позбавлення імунітету → відповідальність); 3) «санкція» (як захід впливу, а не частина норми права) також як різнопланові категорії, оскільки питання відповідальності держави як учасника публічних та приватних відносин та покладення на неї санкцій знаходиться у площині застосування санкцій – переважно в політичній площині, у той час як категорія імунітету – це чисто правова категорія.Документ Обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні, унаслідок збройної агресії(Нове українське право. – 2023. – Вип. 5. – С. 12-18, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.У статті проведено аналіз переваг та недоліків застосування концепцій абсолютного та обмеженого юрисдикційного імунітетів держави в рамках публічних та приватних відносин. Дослідження вказаних різновидів державних імунітетів здійснене у контексті обґрунтування обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні внаслідок збройної агресії. Увага акцентована на тому, що держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду. Обстоюється думка, що сучасні реалії міжнародного публічного та приватного життя свідчать про тенденції до чіткого обмеження застосування концепції абсолютного імунітету держави виключно межами публічних представницьких відносин (призначенням дипломатичних делегацій, відкриттям консульств тощо).Документ Загальнотеоретичні проблеми та практичні аспекти спадкування обов’язку відшкодувати шкоду та сплатити неустойку(Нове українське право. – 2022. – Вип. 2. – С. 59-65, 2022) Кухарєв, О. Є.; Kukhariev, O. Ye.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-2086-9179Стаття присвячена з’ясуванню особливостей спадкування обов’язку відшкодувати завдану спадкодавцем шкоду та сплатити присуджену з нього за життя неустойку. Наголошено, що підлягають відшкодуванню збитки, завдані як у договірних, так і в недоговірних відносинах. Обґрунтовано висновок, що обов’язок відшкодувати шкоду, завдану спадкодавцем, а також сплатити присуджену з нього неустойку є не наступництвом у цивільно-правовій відповідальності, а елементом складу спадщини – спадковим пасивом. Такий обов’язок виконується у формі сплати певної грошової суми, а не передання речей в натурі, якщо договором між спадкоємцем та кредитором не встановлений інший порядок відшкодування шкоди (сплати неустойки). Потерпілий у спадкових правовідносинах набуває статусу кредитора спадкодавця (боржника), а тому порядок та строки виконання обов’язку відшкодувати шкоду та сплатити неустойку регулюються статями 1281, 1282 Цивільного кодексу України. Встановлено, що у сфері спадкового права суттєво звужено застосування принципу повного відшкодування збитків, зважаючи на таке: 1) обов’язок відшкодувати шкоду, завдану делінквентом і сплатити присуджену з нього неустойку, обмежується вартістю рухомого чи нерухомого спадкового майна; 2) потерпілий повинен дотримуватись порядку та строків пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців боржника, визначених у статтях 1281, 1282 Цивільного кодексу України; 3) потерпілий, який у шестимісячний строк не пред’явив вимоги до спадкоємців делінквента, що прийняли спадщину, позбавляється права вимоги; 4) розмір збитків та неустойки може бути зменшений судом. Право на пред’явлення відповідного позову виникає у спадкоємця після прийняття спадщини. Суд може зменшити завдані спадкодавцем збитки та присуджену з нього неустойку до розміру, меншого за вартість спадкового майна.Документ Актуальні питання цивільно-правової відповідальності за правопорушення в медицині(Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. - 2020. - № 2. - С. 39-42, 2020) Коробцова, Д. В.; Korobtsova, D. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-4753-7433Стаття присвячена визначенню поняття «цивільно-правова відповідальність у медичних правовідносинах», яка розглядається як один із видів професійної відповідальності, що настає у випадках порушення або невиконання медичною установою, медичними працівниками своїх професійних обов’язків і призводить до появи певних негативних наслідків у вигляді завдання шкоди життю, здоров’ю пацієнта або інших осіб. Особливістю цивільно-правової відповідальності за правопорушення в медицині є порушення особистих немайнових прав, які є найціннішими для особи і не підлягають повному відновленню в результаті правопорушення. У статті проаналізовано окремі риси цивільно-правової відповідальності в медичних правовідносинах, зазначається про можливість застосування її заходів лише при порушенні конкретних прав пацієнта та наявності відповідної шкоди в особистій або майновій сфері особи. Поставлення прав лише під погрозу порушення без наявних шкідливих наслідків не є підставою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності. Вказується на обов’язок саме потерпілої сторони (пацієнта) доводити факт правопорушення, наявність заподіяної йому шкоди та причинний зв’язок між діями виконавця послуги та негативними наслідками, окремо зазначається про наукові підходи до поняття «протиправна поведінка». У статті розглянуто принцип презумпції вини виконавця медичних послуг, але при цьому зазначається, що заходи цивільно-правової відповідальності в медичних правовідносинах знаходять свою реалізацію здебільшого при бажанні зацікавленої особи – пацієнта або інших осіб. Отже, ніхто не може примусити пацієнта звертатися з вимогами до виконавця послуг, оскільки це є його правом, а не обов’язком. Ось чому при однакових обставинах один пацієнт у випадку незадоволення якістю послуг висуває вимоги до медичної установи або лікаря, а інший – ні. Автором проаналізовано питання відшкодування пацієнту як матеріальних збитків, так і компенсації моральної шкоди. Зазначено на особливості відшкодування шкоди з договору (договірну відповідальність) з самого факту правопорушення, тобто завдання збитків у силу порушення абсолютних прав.