Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347

Стаття присвячена розгляду проблеми визначення ефективного способу захисту порушених прав кредитора. Автором зазначено, що стала співпраця в міжнародному правовому полі та відповідні євроінтеграційні процеси вимагають внесення змін і реформування законодавства України у сфері захисту прав цивільних відносин, що виникають між кредиторами та боржниками. У праці визначено, за якими принципами укладається договір, який відповідає сформованому поняттю фраудаторного правочину, що унеможливлює виконання зобов’язання і завдає шкоди кредитору. Категорія фраудаторних правочинів поступово входить до повсякденного використання в національній системі права, але й досі існує без точного визначення в нормативних актах. Автор вважає, що аналіз наявних законодавчих норм дозволяє визначити принципи права, на яких будується визнання відповідних правочинів фраудаторними: недопустимість зловживання правом, справедливість, добросовісність і розумність. Характерними ознаками фраудаторності правочину є не тільки наявність умислу заподіяти шкоду на виконання зобов’язання, а й сам факт заподіяння шкоди. У праці автором зазначено, що застосування приватноправових інструментів учасниками договірних відносин не дозволяє визначити найбільш ефективний спосіб захисту прав кредитора та досягнути максимального результату. Встановлення в судовому порядку факту фраудаторності правочину спричиняє для добросовісних набувачів майна боржника негативні наслідки, а саме можливість витребування таких майнових активів з його володіння в таких випадках. Судова практика, що набуває поширення у сфері визнання правочинів фраудаторними, умисно вчинених боржником на шкоду кредитору, повинна забезпечити належне виконання зобов’язань і підвищити ефективність виконання судових рішень у спорах щодо стягнення коштів. Саме такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора. Автором сформовано висновок про можливість обрання найбільш ефективного способу захисту лише в судовому порядку захисту прав кредитора та врахування інтересів добросовісного набувача.

Визначено, що фраудаторний правочин завжди має наслідком шкоду. Конструкція такого правочину специфічна, важливі обставини вчиненого правочину, момент його укладання, усвідомлене бажання ненастання небажаного наслідку, зловживання довірою кредитора, особливість контрагента або сторони у вчиненому «фіктивному» правовідношенні, можливість визнання такого правочину недійсним.

Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку