Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Публікація Визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини в умовах воєнного стану(Слово Національної школи суддів України. – 2024. – № 2. – С. 135–148, 2024) Кухарєв, О. Є.; Kukharev, O. Y.; Олександр КухарєвСтаття присвячена виявленню особливостей розгляду цивільних справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в умовах воєнного стану. Проаналізовано найбільш поширені обставини, якими спадкоємці пояснюють неприйняття спадщини в умовах воєнного стану: перебування на час відкриття спадщини за межами України; проживання на час відкриття спадщини в місцевості, що перебувала під окупацією або в зоні активних бойових дій; хвороба; необізнаність про наявність заповіту, складеного на користь позивача.Документ Право на відшкодування моральної шкоди у складі спадщини: до питання про об’єкт спадкування(Юридичний науковий електронний журнал. – 2024. – № 7. – С. 138-141, 2024) Кухарєв, О. Є.; Kukharev, O. Y.Стаття присвячена виявленню особливостей спадкування права на відшкодування моральної шкоди з урахуванням положень правової доктрини, чинного цивільного законодавства України та законодавства окремих зарубіжних країн, а також матеріалів судової практики. Доведено, що за національним законодавством право на відшкодування моральної шкоди не є елементом складу спадщини через його особистий характер і нерозривний зв’язок з особою спадкодавця. За чинним нормативним регулюванням об’єктом спадкового наступництва в разі смерті постраждалої особи є певна грошова сума, присуджена судом на користь цієї особи за її життя як відшкодування моральної шкоди. Такий підхід спостерігається і в судовій практиці, яка не допускає матеріального та процесуального правонаступництва в разі смерті позивача у справі про відшкодування моральної шкоди до ухвалення судового рішення. Обґрунтовано, що Цивільний кодекс України з урахуванням концепції універсального спадкового правонаступництва підлягає удосконаленню в частині включення до складу спадщини права на відшкодування моральної шкоди в разі звернення спадкодавця до суду з відповідним позовом. Внаслідок звернення потерпілої особи до суду з позовом про компенсацію моральної шкоди відповідне право переходить у стадію здійснення та набуває майнового характеру, адже спадкодавець у позові наводить грошовий еквівалент компенсації завданих йому фізичного болю, душевних страждань, приниження честі та гідності. Зобов’язання з відшкодування моральної шкоди виникає на підставі порушення особистих немайнових прав фізичної особи, проте з точки зору змісту таке зобов’язання є майновим, оскільки потерпіла особа вимагає компенсації у грошовому еквіваленті зазнаних фізичного болю, душевних страждань, приниження честі та гідності. За таких обставин спадкоємці набувають право кредитора у грошовому зобов’язанні.Документ Компенсація за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій(Аналітично-порівняльне правознавство. - 2024. - № 4. - С. 122-128, 2024) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.Статтю присвячено виявленню особливостям компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій. У роботі проаналізовано цивільно-правова відповідальність держави, як суб’єкта відповідальності. Визначено, що цивільно-правова відповідальність держави може поділятися залежно від правового статусу держави: відповідальність національної держави; цивільно-правова відповідальність іноземної держави; відповідальність держави-агресора. Судова практика України базується на тому, що згода рф на притягнення її у якості відповідача у справах щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди не потрібна. При цьому інша держава повинна надавати згоду на участь у таких процедурах. Сформульована позиція, що у межах компенсаційних відносин щодо пошкоджених та знищених об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, ця компенсація ні є цивільно-правовою відповідальністю. Наголошено, що Українська держава самостійно компенсує збитки, що отримали фізичні особи задля охорони суспільних відносин, забезпечення прав людини, майнового обороту. Відшкодування цієї шкоди є підставою щодо звернення до країни агресора із вимогою про репарацію таких збитків. Визначено, що компенсаційні правовідносини поширюються виключно на об’єкти житлової нерухомості та її власників або управителів. Такий підхід є певно звуженим, водночас він вказує, що держава первинно підтримує соціальний напрям щодо житлового забезпечення осіб, оскільки житлова потреба є базовою потребою людини. Перспективними напрями наукових розвідок у цьому напряму є обґрунтування компенсацій юридичним особам, виявлення особливостей цивільного процесу щодо захисту прав осіб при виплаті компенсацій. Загалом, українське законодавство потребує подальшого оновлення у сфері процедур компенсацій за зруйноване/ пошкоджене нерухоме майно.Документ Особливості захисту немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її соціальне буття(Актуальні проблеми правової науки і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції : матеріали Х Міжнар. наук-практ. конф. (м. Суми, 20-21 трав. 2017 р.). – Суми: Видав. дім «Ельдорадо», 2017. – С. 52-54, 2017) Науменко, К. С.; Naumenko, K. S.; ORCID: orcid.org/0000-0002-7403-0419Розкрито особливості захисту немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її соціальне буття.Документ Медичні фобії у разі укладення договору про надання медичних послуг та їх юридичні наслідки(Підприємництво, господарство і право. – 2020. – № 1. – С. 33-37, 2020) Соболєв, О. В.; Soboliev, O. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-5720-7844У статті розглядаються питання врахування медичних фобій у разі укладення договору про надання медичних послуг та їх юридичні наслідки. Звернено увагу, що цивільне законодавство виходить із того, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Наведене прямо впливає на формування волі та волевиявлення сторін договору про надання медичних послуг, якими є лікар та пацієнт. Першорядним є питання про порядок досягнення між лікарем та пацієнтом згоди щодо предмета договору, що, як правило, пов’язано з відсутністю певних медичних знань у пацієнта взагалі і про хворобу, яку необхідно вилікувати, зокрема. Актуалізується відповідна проблематика у контексті: 1) необхідності врахування медичних фобій, які здебільшого притаманні пацієнту, саме під час укладання договору на надання медичних послуг; 2) впливу відповідних фобій на формування волі та волевиявлення пацієнта. Питання вивчення страху саме на часі для філософії, психології, психотерапії та психіатрії. Підсумовується, що, на жаль, право практично не приділяє увагу вивченню цього феномена, хоча він може бути підставою для впливу на волю контрагента під час укладення досліджуваного договору. Отже, для правознавства невирішеним сьогодні є питання: яким чином фактор страху впливає на укладення договору про надання медичних послуг. Зроблено висновок, що такі психологічні факти як медичні фобії, істотно впливають на юридичний факт – процес укладання договору про надання медичних послуг. Перш за все це пов’язано з порушенням загальних вимог до чинності правочину, передбачених ч. 3 ст. 203 ЦК України, а саме волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В аспекті розглядуваної проблематики воля особи під впливом зазначених страхів не відповідає вимогам, передбаченим законодавством щодо змісту волі та її зовнішнього вираження. Доводиться, що юридичним наслідком такої невідповідності є порушення зазначених вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і, як наслідок, визнання недійсним договору про надання медичних послуг.Документ Про доцільність запровадження «статусної покупки» як підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи(Право.ua. – 2019. – № 2. – С. 177-182, 2019) Соболєв, О. В.; Soboliev, O. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-5720-7844У статті обґрунтовано доцільність запровадження в науковий оборот та чинне цивільне законодавство України такого поняття, як «статусна покупка», що може бути різновидом марнотратства і підставою обмеження цивільно дієздатності фізичної особи. Автором визначено «статусну покупку» як придбання речей за певну грошову суму, яка в більшості своїй виходить за межі розумної їх вартості, з єдиною метою затвердити (відобразити) свій певний соціальний статус у сучасному суспільстві. Доведено, що укладення «статусної покупки» в певних випадках може свідчити про марнотратство з боку фізичної особи. Запропоновано передбачити марнотратство в Цивільному кодексі України як підставу обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, що сприятиме удосконаленню правового механізму здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав фізичної особи.Документ Фізичні особи як суб’єкти права на інформацію про стан свого здоров’я(Підприємництво, господарство і право. - 2016. - № 11. - С. 48-52, 2016) Ходєєва, Н. В.; Khodeeva, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6154-6854У статті розглядаються проблемні питання щодо визначення фізичної особи як суб’єкта права на інформацію про стан свого здоров’я. Досліджуються деякі аспекти права на інформацію про стан здоров’я, які ведуть до невизначеності теоретико-методологічної бази.