Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
23 результатів
Результати пошуку
Публікація Сутність та місце корпоративної відповідальності в системі юридичної відповідальності(Право.ua. - 2024. - № 3. - С. 171-178, 2024) Жорнокуй, В. Г.; Zhornokui, V. H.; Жорнокуй Валентина ГригорівнаУ поданій до обговорення статті проведено аналіз питань, пов’язаних зі з’ясування сутності та місця корпоративної відповідальності в системі юридичної відповідальності. Зроблено наголос, що така відповідальність є самостійним видом цивільно-правової відповідальності, порівняно із загальновизнаними різновидами останньої – договірною та деліктною відповідальністю. Доведено, що корпоративній відповідальності притаманні загальні ознаки юридичної відповідальності в цілому і цивільно-правової відповідальності зокрема. Аргументовано, що корпоративна відповідальність – це самостійний вид цивільно-правової відповідальності за порушення прав учасників корпоративних відносин та/або невиконання (неналежне виконання) ними корпоративних обов’язків, встановлених нормами корпоративного законодавства, статуту або корпоративного договору.Публікація Еволюція юридичної особи: від майнової відокремленості до права на приватність(Право та інновації. - 2024. - № 1 (45). - С. 60-66, 2024) Попова, С. О.; Popova, S. O.; Софія ПоповаСтаття присвячена дослідженню еволюції, тобто поступовому розвитку сутності юридичної особи у правовідносинах. Визначено, що юридична особи пройшла значний шлях у трансформації від сприйняття її як фікції до самостійного суб’єкту правовідносин. Визнання реальною майнової відокремленості організації означало буквально сприйняття юридичної особи як чогось відмінного від фізичної особи, але, водночас, не як групу із багатьох, а як цілісну особу. Дослідження еволюції юридичної особи від майнової відокремленості до права на приватність відзначають певні періоди в дослідженнях сутності юридичної особи та її становлення як самостійного субʼєкта права з можливістю набувати і здійснювати різноманітний комплекс прав. Встановлено відмінність ознак майнової самостійності від майнової відокремленості. Ознака майнової самостійності означає індивідуального набуття права власності та виступ у правовідносинах на підставі цього від власного імені. У той час, коли під майновою відокремленістю мається на увазі незалежність майна учасників юридичної особи від майна самої особи, якраз тієї, що індивідуально набуває право власності. Юридична особа відповідно до закону наділена правосуб’єктністю, за винятком певних обмежень, через що має певну свободу у набутті і здійсненні тих чи інших прав або участі у певних правовідносинах, які не заборонені законом. Юридична особа - це динамічна особу в об’єктивній реальності, тобто яка існує незалежно від плотського втілення і є не лише назвою учасника правовідносин. Визначено, що в сучасному світі, юридичну особу можна визнавати особистістю з наявністю у неї нематеріальної сфери. Проаналізовано можливість набуття юридичною особою такого особистого немайнового права як права на приватність. Право на приватність означає здатність запобігти неузгодженому оприлюдненню делікатної, конфіденційної або компрометуючої інформації.Документ Співвідношення понять «правоздатність» та «дієздатність» у правосуб’єктності юридичної особи(Європейські перспективи. - 2018. - № 3. - С. 131-136, 2018) Артикуленко, О. В.; Artykulenko, O. V.Стаття присвячена розгляду деяких теоретичних аспектів правосуб’єктності, зокрема, визначенню співвідношення понять «правоздатність» та «дієздатність» у правосуб’єктності юридичної особи. Обрана тема є актуальною, оскільки правосуб’єктність, як здатність конкретної особи бути суб’єктом цивільного права, носити «маску» учасника цивільних правовідносин, є однією з істотних властивостей суб’єкта, умовою його існування. На підставі проведеного наукового пошуку було зроблено висновок, що правосуб’єктність юридичної особи містить у собі дві складові частини – це правоздатність та дієздатність. Останні не є передумовою правосуб’єктності, як і навпаки. Аналіз чинного законодавства дозволив стверджувати, що організація може мати або універсальну, або обмежену правоздатність. При цьому, універсальна правоздатність виникає у момент створення юридичної особи, а обмежена – у момент вступу рішення суду про це в силу. Встановлено, що найбільш обґрунтованою та послідовною є та точка зору, відповідно до якої структура дієздатності містить у собі два елементи – це правочиноздатність та деліктоздатність. Правочиноздатність вказує на здатність суб’єкта своїми діями вчиняти правочини або навіть інші юридично значущі дії. Деліктоздатність – це здатність особи нести відповідальність за свої дії (бездіяльність). І якщо їх порівняти із поняттям дієздатності, то стає очевидним, що остання повністю поглинає як правочиноздатність, так і деліктоздатність. У свою чергу ліцензування, встановлення виключних видів діяльності інші чинники є встановленням певних меж дієздатності юридичної особи. Обсяг дієздатності юридичної особи також поставлено у залежність від настання певних умов.Документ Компенсація за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій(Аналітично-порівняльне правознавство. - 2024. - № 4. - С. 122-128, 2024) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.Статтю присвячено виявленню особливостям компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій. У роботі проаналізовано цивільно-правова відповідальність держави, як суб’єкта відповідальності. Визначено, що цивільно-правова відповідальність держави може поділятися залежно від правового статусу держави: відповідальність національної держави; цивільно-правова відповідальність іноземної держави; відповідальність держави-агресора. Судова практика України базується на тому, що згода рф на притягнення її у якості відповідача у справах щодо відшкодування матеріальної, моральної шкоди не потрібна. При цьому інша держава повинна надавати згоду на участь у таких процедурах. Сформульована позиція, що у межах компенсаційних відносин щодо пошкоджених та знищених об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, ця компенсація ні є цивільно-правовою відповідальністю. Наголошено, що Українська держава самостійно компенсує збитки, що отримали фізичні особи задля охорони суспільних відносин, забезпечення прав людини, майнового обороту. Відшкодування цієї шкоди є підставою щодо звернення до країни агресора із вимогою про репарацію таких збитків. Визначено, що компенсаційні правовідносини поширюються виключно на об’єкти житлової нерухомості та її власників або управителів. Такий підхід є певно звуженим, водночас він вказує, що держава первинно підтримує соціальний напрям щодо житлового забезпечення осіб, оскільки житлова потреба є базовою потребою людини. Перспективними напрями наукових розвідок у цьому напряму є обґрунтування компенсацій юридичним особам, виявлення особливостей цивільного процесу щодо захисту прав осіб при виплаті компенсацій. Загалом, українське законодавство потребує подальшого оновлення у сфері процедур компенсацій за зруйноване/ пошкоджене нерухоме майно.Документ Питання визначення суб’єктного складу відносин, пов’язаних з реорганізацією юридичної особи(Європейські перспективи. - 2024. - № 3. - С. 5-11, 2024) Ступак, Т. С.; Stupak, T. S.У статті на підставі аналізу норм чинного законодавства та правової доктрини розглядається питання суб’єктного складу відносин, пов’язаних з процедурою реорганізації юридичних осіб. Доведено, що, беручи за основу суб’єктний склад реорганізаційних правовідносин, такі правові зв’язки варто класифікувати на основні та похідні. Перші характеризуються взаємозв’язком юридичних осіб, які реорганізуються, – правопопередників, і тих юридичних осіб, які виступають правонаступниками (мова йде тільки про суб’єкти самої реорганізації). Другі – правовими відносинами між усіма особами, які беруть участь у процесі реорганізації (мова йде про більш широке коло осіб, до яких можна віднести учасників реорганізованих юридичних осіб, їх кредиторів, осіб, які вчиняють тощо).Документ Правовий режим цифрових речей в контексті вітчизняної концепції права власності(Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 4. - С. 216-223, 2024) Сліпченко, С. О.; Slipchenko, S. O.; Сліпченко, А. С.; Slipchenko, A. S.; СліпченкоСтаттю присвячено теоретичному осмисленню правового режиму цифрових речей, як об’єктів цивільних прав. Встановлено, що в результаті доповнення поіменованого переліку об’єктів цивільних прав та встановлення для них правового режиму речей між законодавчим підходом та традиційною доктриною цивільного права України виникла невідповідність, що створює проблеми для правореалізації та правозастосування вищенаведеної норми. Очевидно, що подібна невизначеність потребує ревізії існуючих на даний момент юридичних знань та їх змісту та вказує на актуальність дослідження. Адже система правових знань, як ніяка інша, з точки зору формальної логіки, повинна бути внутрішньо несуперечливою, бо інакше вона стає практично незастосовною. На основі проведеного дослідження зроблені висновки, встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) суперечить вітчизняній концепції права власності. Більш того, в такому встановленні немає необхідності, оскільки для всіх елементів, які наповнюють зміст поняття цифрової речі, вже давно встановлено свій, характерний саме для них правовий режим. Обгрунтовується, що твердження про те, що, згідно з українською концепцією права власності, об’єктами права власності можуть бути як тілесні, так і безтілесні речі є хибним. Сучасне вітчизняне законодавство не застосовує таку класифікацію. Більше того, її використання навіть у дослідницьких цілях є методологічно неправильним, оскільки створює передумови для хибних висновків на основі підміни понять. Встановлення для цифрових речей режиму права власності (режиму речей) стало не правовою реальністю, а створило правову невизначеність. Водночас норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою чіткістю, зрозумілістю та ясністю. Іншими словами, нормативні приписи закону, які не відповідають конституційному принципу верховенства права в аспекті вимоги юридичної визначеності, не можуть вважатися «правом» у державі, керованій верховенством права. Тому норми щодо цифрових речей, введені до Цивільного кодексу України є «мертвими» нормами.Документ Здатність юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді як істотна ознака юридичної особи(Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 3. - С. 151-153, 2024) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.У статті зазначається, що ураховуючи сучасні тенденції розвитку нашого суспільства, у держави є нагальна потреба встановити більш чіткі правила щодо юридичних осіб з метою їх належного функціонування в цивільному обороті, підвищення підприємницької активності, що має привести до відповідного збільшення надходження до бюджетів всіх рівнів у державі. Аргументовано, що однією з найбільш важливих характеристик юридичної особи, що потребує чіткого законодавчого врегулювання, є її визначальні риси, які вирізняють її з-поміж інших суб’єктів права, і, зокрема, одна з головних ознак – здатність юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді. Зроблено висновок про те, що кожна із суттєвих ознак поняття юридичної особи має своє призначення, а всі разом вони є конститутивними (утворюючими) правової конструкції юридичної особи. Підкреслено, що тільки тоді, коли в певної організації наявні всі ознаки юридичної особи, вона визнається юридичною особою. Така юридична особа стає суб’єктом цивільних правовідносин і наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю (правосуб’єктністю).Документ Заклади охорони здоров’я як спеціальні суб’єкти медичних правовідносин в умовах подальшого реформування системи охорони здоров’я в Україні(Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. - 2023. - № 65. - С. 38-42, 2023) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.Виявлено юридичні ознаки закладу охорони здоров’я як спеціального суб’єкта медичних правовідносин. Розкрито правовий статус закладу охорони здоров’я. Виокремлено особливості кластерної системи охорони здоров’я, визначено загальні та спеціальні юридичні ознаки закладу охорони здоров’я, сформовано рекомендації щодо подальших наукових розвідок.Документ Обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні, унаслідок збройної агресії(Нове українське право. – 2023. – Вип. 5. – С. 12-18, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.У статті проведено аналіз переваг та недоліків застосування концепцій абсолютного та обмеженого юрисдикційного імунітетів держави в рамках публічних та приватних відносин. Дослідження вказаних різновидів державних імунітетів здійснене у контексті обґрунтування обмеження юрисдикційного імунітету РФ щодо шкоди, завданої фізичним та юридичним особам в Україні внаслідок збройної агресії. Увага акцентована на тому, що держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду. Обстоюється думка, що сучасні реалії міжнародного публічного та приватного життя свідчать про тенденції до чіткого обмеження застосування концепції абсолютного імунітету держави виключно межами публічних представницьких відносин (призначенням дипломатичних делегацій, відкриттям консульств тощо).Документ Зміст права на недоторканність ділової репутації юридичних осіб, які здійснюють венчурне підприємництво(Право.ua. - 2023. - № 4. - С. 36-42, 2023) Попов, В. А.; Popov , V. A.; Попова, С. О.; Popova, S. O.У статті визначено, яким є зміст права на недоторканність ділової репутації юридичних осіб, які здійснюють венчурне підприємництво. З’ясовано, що право на недоторканність ділової репутації юридичних осіб має у своєму змісті не лише пасивні дії, як було прийнято розуміти, але й активні дії, тобто превентивні міри захисту. Проаналізовані особливості венчурної діяльності. Розкрито, ким є юридичні особи, які здійснюють венчурне підприємництво. Встановлено, що характерною ознакою венчурних підприємств є ризик. Визначено, що особливістю змісту права на недоторканність ділової репутації юридичних осіб, які здійснюють венчурне підприємництво, є наявність правових можливостей для запобігання репутаційного ризику.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »