Наукові публікації (Scientific publications). УДК 349.2/.3
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/155
Переглянути
1 результатів
Результати пошуку
Документ Particularities of social security in the context of atypical forms of hired workers’ employment(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 2. - С. 14-19, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає у з’ясуванні особливості соціального захисту за нетипових форм зайнятості найманих працівників. Під соціальним захистом за нетипових форм зайнятості найманих працівників найбільш доцільно розуміти закріплену та регламентовану нормами чинного законодавства України цілеспрямовану діяльність держави (в особі її уповноважених інституцій та їх посадових осіб) і самих роботодавців, що спрямована на створення належних умов правового й організаційного характеру з метою реалізації гарантій соціального й економічного характеру, які у своїй сукупності: а) сприяють стабільному розвитку трудових правовідносин із працівниками, що здійснюють трудову діяльність як надомники, дистанційно чи за гнучким графіком; б) дають змогу забезпечити досліджуваній категорії працівників гідний рівень життя в разі настання певних соціальних ризиків. Наголошено, що важливим елементом соціального захисту є загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включно з тими, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу й отримують грошове забезпечення (далі – військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи – підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Зроблено висновок, що на сьогодні питання соціального захисту за нетипових форм зайнятості регулюється досить поверхнево, адже законодавець у цьому контексті вказану категорію працівників не виокремлює. Усе зазначене вище дає змогу виділити такі особливості соціального захисту досліджуваної категорії працівників: законодавець, визначаючи коло суб’єктів, що мають право на соціальне страхування, фактично не виокремлює працівників, що здійснюють трудову діяльність як надомники, дистанційно чи за гнучким графіком; нормами чинного законодавства не враховується специфіка трудоправового статусу досліджуваних категорій працівників, а отже, їх соціальний захист належним чином не врегульовується; у чинних нормативних джерелах фактично не закріплюються обов’язки роботодавців щодо працівників, які працюють за нетиповими формами зайнятості.