(Knowledge, Education, Law, Management. – 2023. – № 5 (57). – P. 160-164, 2023) Гусаров, О.; Husarov, O.
Узагальнено позитивний зарубіжний досвід правового регулювання нетипових форм зайнятості населення, на прикладі таких держав, як: США, Великобританія, Республіка Казахстан. Аргументовано, що у світі сформувались дві ключові моделі правового
регулювання нетипових форм зайнятості, зокрема перша властива для європейських держав, а інша характерна
для держав пострадянського простору. Сформульовано авторське бачення щодо можливостей імплементації найбільш позитивного досвіду в Україні. З’ясовано, що існує дві ключові моделі правового регулювання нетипових
форм зайнятості. Перша переважає у країнах Європи та Заходу і базується на широті договірного регулювання
праці. Трудове законодавство у таких державах здебільшого представляє збірник гарантій трудових прав та інтересів сторін трудових правовідносин, роботодавців і працівників, в той час як сутність праці, її умови, особливості
розподілу робочого часу, оплати праці, часу відпочинку усі інші пов’язані із трудовою діяльністю питання врегульовуються договірним способом. При цьому, найчастіше немає чітких вимог до форми та внутрішніх положень
такого договору. В цій царині форма зайнятості виступає лише одним із типів можливої домовленості між працівником та роботодавцем про порядок реалізації трудової діяльності.
