Наукові публікації (Scientific publications). УДК 343.2/.7
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/282
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Проблема змішаної (складної, подвійної) форми вини та кваліфікація кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності(Legal science and education in Ukraine and EU countries: a paradigm shift : Collective monograph. - Riga, Latvia : “Baltija Publishing”, 2021. - P. 453-480, 2021) Харченко, В. Б.; Kharchenko, V. B.За сучасних умов розбудови України за інноваційним шляхом дедалі більшої значущості набуває всебічна охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності. У зв’язку з цим забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності набуває нових пріоритетів. Водночас питання здійснення належної кримінально-правової оцінки реальних внутрішніх проявів особи при вчиненні нею порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також суб’єктивного ставлення до наслідків такого діяння має істотне значення для реалізації основоположних засад кримінального права, зокрема в аспекті недопустимості об’єктивного ставлення у вину. Результати аналізу практики застосування ст. 176, 177, 229, 231 та 232 КК України дозволяють стверджувати, що в окремих випадках вина особи може бути умисною щодо діяння та необережною щодо його наслідків. Отже, з’ясування поняття й ознак злочину, вчиненого із двома формами вини, має велике теоретичне та практичне значення. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 231 КК, визначається залежно від форми його вчинення та психічного ставлення особи до різних об’єктивних ознак: 1) прямий умисел щодо збирання відомостей, які становлять комерційну таємницю; 2) прямий або непрямий умисел щодо подальшого незаконного використання таких відомостей і 3) умисел (прямий чи непрямий) або необережність (кримінальна протиправна самовпевненість чи кримінальна протиправна недбалість) щодо завдання істотної шкоди особі, яка правомірно визначила інформацію як комерційну таємницю. У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 232 КК, винний усвідомлює, що розголошує комерційну таємницю без згоди її володільця і бажає цього (прямий умисел). Щодо спричинення такою поведінкою наслідків у вигляді істотної шкоди, то вина може бути як у формі умислу (прямого чи непрямого), так і у формі необережності (кримінальна протиправна самовпевненість чи кримінальна протиправна недбалість).Публікація Науковий висновок Харківського національного університету внутрішніх справ до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту» (реєстр. № 9028 від 17.02.2023)(Харківський національний університет внутрішніх справ, 2023) Сокуренко, В. В.; Sokurenko, V. V.; Бугайчук, К. Л.; Bugaychuk, K. L.; Матюшкова, Т. П.; Matiushkova, T. P.; Галкіна, О. М.; Halkina, O. M.; Абламська, В. В.; Ablamska, V. V.; Прібиткова, Н. О.; Pribytkova, N. O.; Костянтин Бугайчук; Valerii Sokurenko; Наталія Прібиткова; Вікторія АбламськаПроаналізовано законопроєкт № 9028, який запропоновано відхилити як такий, що містить значну кількість недоліків як суто юридичного, так і логіко-правового характеру, а також може суттєво вплинути на дестабілізацію наркотичної ситуації в країні в умовах воєнного стану.