Цивільне право. Цивільно-процесуальне право (Civil Law. Civil and Procedure Law)

Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/142

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 608
  • Ескіз
    Документ
    Вільне використання комп’ютерних програм
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції: матеріали ХІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 21-22 трав. 2021 р.). – Суми: Видав. дім «Ельдорадо», 2021. – С. 173-174, 2021) Гайдук, Л. П.; Haiduk, L. P.
    Розглянуто використання ліцензійних та вільних комп'ютерних програм, а відповідно ліцензійних комп'ютерних програм і програм вільних в доступі. Відзначено тенденцію, коли значна кількість авторів бажають і готові безоплатно ділитися своїми творами з суспільством, але не можуть передати користувачам та іншим авторам права і встановити обов'язки щодо вільного безоплатного або оплатного використання їх творів в зв'язку з недосконалістю чинного законодавства. Через це суспільство втрачає можливість отримувати нові знання і розвивати їх. Зазначено, що автори та інші правоволодільці мають намір достроково передати твори в суспільне надбання, і потрібно визначити і забезпечити їм цю можливість з боку законодавства.
  • Ескіз
    Документ
    Міжнародно-правові засади процедури примусового виселення
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 3. - С. 194-199, 2023) Стеценко, А. А.; Stetsenko, A. A.
    Визначено відповідність міжнародно-правовим засадам процедури примусового виселення. Українське законодавство не враховує існуючі міжнародні стандарти та рекомендації міжнародних організацій щодо порядку застосування виселення, таке становище потребує подолання. Проаналізовано положення міжнародних документів, виокремлено такі ознаки примусового виселення: 1) наявність факту видалення з житла (житлового приміщення чи житлової нерухомості, частиною якої є земельна ділянка), тобто залишення житла з неможливим проживанням у ньому та використанням за власним волевиявленням окремих осіб, сімей та/або громади; 2) відсутність сформованого волевиявлення на залишення житла, що передбачає поєднання волі та об’єктивної форми її виявлення (у такому разі воля здебільшого формується під впливом зовнішнього фактора); 3) виникає як щодо окремої особи, так і сімей та/або громади; 4) особа, що залишає житло, володіла ним правомірно; 5) у момент виселення особи не мала доступу та/або їй не було надано доступ до відповідних форм правового чи іншого захисту. Розкрито засади процедури примусового виселення в аспекті положень міжнародного права: виключність примусового виселення; відповідність міжнародному праву в сфері прав людини та гуманітарного права; законність; доступність правової допомоги для особи, яка підлягає виселенню; судовий захист при примусовому виселенні; володіння житлом без дискримінації; справедлива компенсація та реабілітація після виселення; альтернативність у відшкодуванні; встановлення факту збереження права людини на достатній життєвий рівень при застосуванні процедури примусового виселення.
  • Ескіз
    Документ
    Засади визначення місця проживання дитини
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 3. - С. 124-128, 2023) Аніщенко, К. М.; Anishchenko, K. M.
    Висвітлено теоретико-методологічні проблеми виявлення засад визначення місця проживання дитини. Засади визначення місця проживання дитини – це основоположні ідеї, якими повинні керуватися батьки, правники, фахівці у сфері опіки при визначенні місця проживання дитини. Встановлено, що визначення місця проживання дитини є комплексним правовим поняттям, яке містить приватноправові та публічно-правові складові. Доведено, що право батьків на визначення місця проживання дитини є похідним від прав дитини. Підкреслено, що правова природа права дитини на місце проживання є складною, оскільки право на місце проживання дитини може бути елементом загальної правосуб’єктності, бути елементом інших прав (права на здоров’я, розвиток, безпечне проживання ін.). Наголошено, що існує два порядку визначення місця проживання дитини: договірний порядок, який передбачає укладення між батьками нотаріально посвідченого договору; позадоговірний порядок (звернення до суду, органу опіки та піклування, медіатора). Проаналізовано способи визначення місця проживання дитини: договірний, судовий, адміністративний, за допомогою медіації. Виокремлено спеціальні та загальні засади визначення місця проживання дитини.
  • Ескіз
    Документ
    Принцип обов’язковості судових рішень у цивільному судочинстві
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 3. - С. 175-178, 2023) Кройтор, В. А.; Kroitor, V. A.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1849-5721
    Визначено сутність принципу обов’язковості судових рішень у цивільному судочинстві. Констатовано, що право на судовий захист включає не лише постановлення та оголошення судом рішення, а й своєчасне його виконання. Усунення наслідків порушення суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів та їх поновлення є одним із найважливіших завдань правосуддя. Своєчасне й повне виконання судових рішень гарантує здійснення суб’єктивних прав, визнаних судовим рішенням, і виконання юридичних обов’язків, що підтверджені ним. Завершення процесу судового захисту порушеного або оспорюваного суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу відбувається лише у випадках їх реального поновлення шляхом примусового виконання судового рішення, що здійснюється у виконавчому провадженні. Доведено, що принцип обов’язковості судових рішень у цивільному судочинстві має застосовуватися з урахуванням ЄКПЛ і практики ЄСПЛ. Зокрема, ЄСПЛ наполягає на неабиякій важливості такої властивості судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), як можливість і реальна забезпеченість з боку держави його фактичного виконання.
  • Ескіз
    Документ
    Міжнародні правові стандарти у сфері реалізації принципу гласності та відкритості в цивільному судочинстві
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 3. - С. 200-204, 2023) Тімонов, А. І.; Timonov, A. I.
    Зазначено, що надання принципу гласності судового розгляду статусу конституційної норми, що розкриває основні засади судочинства, свідчить як про високий ступінь демократизації суспільства в цілому, так і про надання широкої можливості учасникам судового процесу обстоювати свої права й інтереси. Наголошено, що вимоги міжнародного права з проблематики прав людини, мають бути основою для розробки національного законодавства, яке визначає порядок здійснення правосуддя в цивільних справах загалом і реалізацію принципу гласності та відкритості цивільного судочинства зокрема. Висвітлено підходи Європейського суду з прав людини до розуміння окремих положень змісту принципу гласності та відкритості в цивільному судочинстві. Проаналізовано роль судової практики Європейського суду з прав людини у становленні та процесі впровадження стандартів захисту прав і свобод людини у сфері реалізації принципу гласності та відкритості в цивільному судочинстві.
  • Ескіз
    Документ
    Вплив глобалізації на правову охорону прав інтелектуальної власності
    (Правова наука і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції: матеріали ХІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 21-22 трав. 2021 р.). – Суми: Видав. дім «Ельдорадо», 2021. – С. 58-60, 2021) Садикова, Я. М.; Sadykova, Y. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-2841-8324
    Наголошено, що право інтелектуальної власності є основою функціонування ринку інновацій в державі та у світі і в цьому сенсі займає одне з перших місць у об’єктиві уваги держави. Вплив глобалізації на правову охорону прав інтелектуальної власності проявляється в тому, що велика частка проблем на вирішення яких спрямовується технічна інтелектуальна діяльність, є проблемами планетарного значення. Однак правова охорона об’єктів прав інтелектуальної власності, які використовуються при впровадженні інноваційних продуктів, що містять в собі ці об’єкти, охороняються нормами внутрішнього законодавства, хоча і в багатьох випадках і гармонізованих та уніфікованих.
  • Ескіз
    Документ
    Забезпечення недоторканності приватного життя в епоху комп’ютерних технологій: прайвесі 3.0
    (Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер.: Право. - 2012. - Вип. 12. - С. 97-100, 2012) Серьогін, В. О.; Serohin, V. O.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1973-9310
    Розкрито зміст нового концептуального підходу до забезпечення недоторканності приватного життя – Прайвесі 3.0, в основу якого покладено принцип пропорційності між обсягом і якістю тих суспільних послуг, які отримує особа, та мірою втручання у приватне життя, на яку йде особа заради отримання цих послуг.
  • Ескіз
    Документ
    Granting a compulsory license for patent rights in the context of the COVID-19 coronavirus pandemic
    (Pharmacologyonline. - 2021. - Vol. 2. - P. 385-397, 2021) Iasechko, S. V.; Ясечко, С. В.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-4058-9959; Zaitsev, O. L.; Зайцев, О. Л.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9530-3941
    Розглянуто особливості та правові основи застосування механізму обмеження патентних прав шляхом примусового ліцензування винаходів. Здійснено аналіз законодавства, що регулює ці відносини. Досліджено досвід ЄС щодо застосування примусового ліцензування та розглянуто перспективи України. Обґрунтовано, що в надзвичайних ситуаціях держава повинна захищати суспільні інтереси на шкоду інтересам патентовласника і може застосувати примусову ліцензію. Обов'язкове ліцензування є звичайною практикою та важливим правовим інститутом. Проаналізовано питання видачі примусової ліцензії на об'єкти патентного права згідно з положенням законодавства України. Аналіз закордонних джерел показує, що примусове ліцензування є одним із ефективних механізмів для досягнення компромісу між суспільними інтересами та власником патенту. Надано рекомендації щодо вдосконалення законодавства України.
  • Ескіз
    Документ
    Захист прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права
    (Право і суспільство. - 2020. - № 6/2, ч. 1. - С. 76-81, 2020) Кухарєв, О. Є.; Kukharev, O. Y.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-2086-9179
    Проаналізовано питання захисту прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права. Обґрунтовано, що кредитор спадкодавця наділений правовою можливістю застосувати як спеціальний спосіб захисту, що полягає у зверненні стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, так і загальні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, закріплені у ст. 16 ЦК. Таке розуміння захисту прав цього суб’єкта не порушує справедливого балансу між законними інтересами і правомірними очікуваннями кредитора та зустрічними їм інтересами спадкоємців. Наголошено на тому, що звернення стягнення на успадковане майно не завжди є ефективним способом захисту, а його доцільність залежить передусім від складу спадщини. Підкреслено, що право власності на незначну частку у квартирі або житловому будинку буде вкрай важко реалізувати кредиторові задля погашення боргів спадкодавця.
  • Ескіз
    Документ
    Правові підстави повернення спадкоємцю відумерлого майна
    (Часопис Київського університету права. - 2016. - № 3. - С. 203-207, 2016) Кухарєв, О. Є.; Kukharev, O. Y.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-2086-9179
    Визначено правові підстави повернення спадкоємцю відумерлого майна з урахуванням судової практики та правової доктрини. Досліджено сутність позову спадкоємця про повернення відумерлого майна та обґрунтовано його віднесення до спадкових позовів.