Католицьке та уніатське землеволодіння в умовах інкорпорації Правобережної України до складу Російської Імперії

Abstract

У статті розглядаються питання, пов’язані зі змінами в характері землеволодіння католицької та уніатської церков на Правобережній Україні, що були зумовлені приєднанням цього регіону до Російської імперії наприкінці ХVІІІ ст. Відзначається, що за час перебування Правобережжя в складі Речі Посполитої зазначені церкви перетворилися на одних із найбільших землевласників. Російська влада мала підірвати їх позиції й сприяти поширенню православ’я, але хотіла отримати підтримку місцевих еліт, які переважно належали до цих двох церков. Тому перші роки після приєднання Правобережжя до імперії минули під знаком певного компромісу: набуті земельні володіння католицької та уніатської церков зберігалися, але з юридичного погляду трактувалися як державні, що знаходяться в корпоративному володінні духовенства.The article deals with issues related to changes in the nature of the land ownership of Catholic and Uniate churches in the Right Bank Ukraine, which were due to the annexation of this region to the Russian Empire at the end of the 18th century. It is noted that during the stay of the Right Bank as part of the Commonwealth, these churches have turned into some of the largest landowners. The Russian government should undermine their positions and promote the spread of Orthodoxy, but on the other hand wanted to get support from local elites who, basically, belonged to these two churches. Therefore, the first years after the accession of the Right Bank to the empire, were held under the sign of a certain compromise: the acquired land holdings of the Catholic and Uniate churches were kept, but from a legal point of view treated as state owned by the clergy.В статье рассматриваются вопросы, связанные с изменениями в характере землевладения католической и униатской церквей на Правобережной Украине, которые были обусловлены присоединением этого региона к Российской империи в конце XVIII века. Отмечается, что за время пребывания Правобережья в составе Речи Посполитой указанные церкви превратились в одних из крупнейших землевладельцев. Российская власть должна была подорвать их позиции и способствовать распространению православия, однако хотела получить поддержку местных элит, которые в основном принадлежали к этим двум церквям. Поэтому первые годы после присоединения Правобережья к империи прошли под знаком некоторого компромисса: приобретенные земельные владения католической и униатской церквей сохранялись, но с юридической точки зрения трактовались как государственные, находящиеся в корпоративном владении духовенства.