Сучасне правове регулювання дистанційної та надомної роботи

Abstract

Досліджено правову природу дистанційної та надомної роботи. Обґрунтовано, що працівників, зайнятих дистанційною та надомною роботою, слід вважати специфічними категоріями працівників, трудові відносини, яких мають певні особливості та потребують відповідного правового регулювання. Надомну та дистанційну роботу доцільно розуміти як основну умову відповідних трудових договорів. З огляду на це статті про надомну та дистанційну роботу доцільно розмістити у главі III «Трудовий договір» КЗпП України. Доведено, що основною відмінністю дистанційної роботи від надомної роботи є те, що дистанційна робота переважно є розумовою діяльністю, пов’язаною з наданням інформаційних послуг, створенням програмних продуктів, збиранням та узагальненням інформації тощо, що здійснюється переважно за допомогою комп’ютерної техніки, телекомунікаційних систем та передається роботодавцю засобами інформаційно-телекомунікаційному зв’язку. Надомна робота переважно полягає у виробництві продукції, наданні послуг, виконанні робіт з використанням різноманітного робочого обладнання, інструментів, приладів тощо. Надано пропозиції з удосконалення національного законодавства у сфері надомної та дистанційної роботиThe article is devoted to the study of the legal nature and essence of distanceand home work. It is noted that the pandemic of the coronavirus disease COVID-19, along with everything else, has acutely raised questions about the introduction of new approaches to the organization of the work of employees. All over the world, employers have begun to use distancework more widely, which allows the employee not to be tied to the workplace within the enterprise, institution, or organization. Ukraine does not stand aside from these processes. And although the vast majority of employees in Ukraine worked before these events at workplaces within enterprises, institutions, and organizations, since 2020, the process of transferring employeesto a distance work mode began to gain momentum. This led to the introduction of relevant changes in national legislation, in particular the Code of Labor Laws of Ukraine.It is substantiated that employees engaged in distanceand home work should be considered specific categories of employees whose labor relations have certain features and require appropriate legal regulation. Home and distancework should be understood as a basic condition of the respective employment contracts. In view of this, it is advisable to place the articles on home and distancework in Chapter III "Employment Contract" of the Labor Code of Ukraine.A comparative analysis of the norms of national labor legislation regarding distanceand home work is carried out.It is proven that the main difference between distancework and home work is that distancework is mainly a mental activity related to the provision of information services, the creation of software products, the collection and generalization of information, etc., which is carried out mainly with the help of computer equipment, telecommunications systems and is transferred to the employer by means of information and telecommunication communication. Homework mainly consists in the production of products, the provision of services, the performance of works using various work equipment, tools, devices, etc. Suggestions for improving national legislation in the field of home and distancework are provided.Исследована правовая природа дистанционной и надомной работы. Обосновывается, что работников, занятых дистанционной и надомной работой, следует считать специфическими категориями работников трудовые отношения, которые имеют определенные особенности и требуют соответствующего правового регулирования. Надомную и дистанционную работу целесообразно понимать как основное условие соответствующих трудовых договоров.