Право і безпека, 2023, № 1 (88)
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/16352
Право і Безпека: наук. журн. / Харк. нац. ун-т внутр. справ; голов. ред. В. В. Сокуренко. – Харків, 2023. – № 1 (88). – ISSN 2617-2933 (Online). – DOI: https://doi.org/10.32631/pb.2023.1.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Crimes against humanity in the context of the armed conflict in Ukraine: definition, problems of distinction with related offences(Право і безпека. – 2023. – № 1 (88). – С. 99-112, 2023) Orlov, Y. V.; Орлов, Ю. В.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-1981-0794Сформульовано пропозиції щодо критеріїв розмежування злочинів проти людяності та воєнних злочинів у міжнародно-правовому форматі та здійснення теоретико-модельної проєкції на правову систему України в контексті збройного конфлікту. Здійснено аналіз положень статутів Нюрнберзького військового трибуналу для суду та покарання головних воєнних злочинців європейських країн осі, Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу, Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії, Міжнародного кримінального трибуналі по Руанді, Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, Європейської конвенції про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів, а також Римського статуту Міжнародного кримінального суду, проєкту Конвенції ООН про запобігання та покарання злочинів проти людяності, якими визначаються ознаки та перелік злочинів проти людяності. Сформовано інтегративне бачення їх змісту та ключових ознак. Доведено, що міжнародні кримінально-правові норми «злочини проти людяності» та «геноцид» конкурують як загальні та спеціальні Констатовано, що склади злочинів проти людяності виявляють чимало ознак, які мають спільний зміст з ознаками складів воєнних злочинів, що створює труднощі у правозастосуванні. Розроблено таблицю релевантності норм і їх проєктів про злочини проти людяності та воєнні злочини за Римським статутом МКС та проєктом Конвенції ООН про запобігання злочинам проти людяності та покарання за їх вчинення. Запропоновано критерії для розмежування вказаних складів злочинів на основі відмінностей у їх суб’єктному складі та контекстуальних елементах. Встановлено, що КК України не містить спеціальних складів злочинів проти людяності, чим виявляє абсолютну дезадаптивність щодо запитів синхронізації національної та міжнародної кримінальної юстиції у справі протидії злочинам, пов’язаним з агресією рф проти України. Визначено концептуальний напрям удосконалення вітчизняного кримінального законодавства.Документ Адвокат дитини в Україні(Право і безпека. – 2023. – № 1 (88). – С. 66-76, 2023) Юшкевич, О. Г.; Iushkevych, O. G.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-0024-6070Досліджено позиції науковців, адвокатів щодо визначення поняття «адвокат дитини». Незважаючи на те, що в Україні вже майже три роки здійснюється сертифікація адвокатів дитини, ведеться відповідний реєстр, сьогодні українське законодавство не регламентує поняття «адвокат дитини», не закріплює вимоги до такої спеціалізації. Проаналізовано можливості, які надає Вища школа адвокатури Національної асоціації адвокатів України для отримання спеціалізації «адвокат дитини». Розглянуто досвід інших країн щодо використання на практиці понять «адвокат дитини у сімейних судах», «адвокація дітей» та встановлено вимоги до адвоката дитини.Документ General principles of coercive medical measure application: concepts and basic criteria(Право і безпека. – 2023. – № 1 (88). – С. 35-43, 2023) Yashchenko, A. M.; Ященко, А. М.; ORCID: http://orcid.org/0000-0003-3956-3487Досліджено загальні засади застосування примусових заходів медичного характеру та сформульовано висновки, спрямованих на подальший розвиток наукового розуміння персоналізації таких примусових засобів кримінально-правового впливу та вдосконалення практики їх застосування через дотримання судами певних правил чи критеріїв. Зазначено, що застосування примусових заходів медичного характеру передбачає діяльність суду, яка полягає в ухваленні рішення в передбаченій законом формі про призначення одного з примусових заходів медичного характеру, передбачених Кримінальним кодексом України, його продовження або заміну одного на інший на підставі встановлених та обґрунтованих обставин кримінального провадження та права судової дискреції. Встановлено, що одним із недоліків нормативної визначеності загальних засад застосування примусових заходів медичного характеру є відсутність у чинному кримінальному законодавстві України статті, яка б окремо закріплювала такі загальні засади чи правила. У зв’язку з цим висунуто наукову гіпотезу про те, що загальні засади застосування примусових заходів медичного характеру в чинному кримінальному законодавстві України можуть бути представлені такими можливими положеннями. Так, «суд застосовує безстроково один із примусових заходів медичного характеру, передбачених цим Кодексом, з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого діяння, стану неосудності або обмеженої осудності особи, характеру і тяжкості захворювання, ступеня небезпечності психічнохворого для себе чи інших осіб, а також інших даних про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення або суспільно небезпечне діяння, та положень цього Кодексу». Наголошено, що вони певною мірою лише доповнюють і водночас в окремих аспектах деталізують ключові критерії загальних правил застосування таких примусових засобів кримінальноправового впливу, які визначені у відповідних статтях проєкту нового Кримінального кодексу.