Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Рівність становища замовника та виконавця щодо оплати та відповідальності за договором про надання послуг(Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 1. - С. 99-103, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062З’ясовано проблемні аспекти законодавства України про рівність становища замовника та виконавця щодо оплати та їх відповідальності за договором про надання послуг. Наголошено, що чинне законодавство не симетрично врегульовує правове становище замовника та виконавця, виходячи із загальних положень глави 63 ЦК України. Обґрунтовано, що загальні положення про договір про надання послуг (глава 63 ЦК України) свідчать про обмеження свободи договору у контексті покладення відповідальності на його сторони, що має прояв у обмеженні вибору сторонами підстав для притягнення до відповідальності контрагента за договором (існують прямі імперативні приписи). Підсумовано, що виконавець за договором про надання послуг є слабшою стороною, оскільки: 1) в одних випадках він може отримати «розумну плату» за надані послуги, а в інших – хоча й повну, але за умови, якщо має місце вина замовника, та у випадку, якщо інше не встановлено договором або законом; 2) виконавцеві відшкодовуються лише фактичні витрати, натомість збитки, завдані замовнику невиконанням (неналежним виконанням) договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Про «слабкість правового становища виконавця» за договором про надання послуг свідчить те, що на нього, за умови набуття статусу суб’єкта підприємництва, покладається додатковий обов’язок – довести, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом, у той же час глава 63 ЦК України не містить жодного застереження про відповідальність замовника. Мова йде лише про його обов’язок повного або часткового відшкодування фактичних витрат виконавця, залежно від наявності або відсутності вини замовника.Документ Відповідальність за невиконання (неналежне виконання) договору про надання юридичних послуг: окремі питання(Наше право. - 2023. - № 1. - С. 115-123, 2023) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062Проведено аналіз законодавства, доктринальних підходів та судової практики в України щодо розуміння проблемних питань притягнення до відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договору про надання юридичних послуг. Наголошено, що: 1) розділ про відповідальність сторін за цим договором, як самостійний, має міститися у кожному такому договорі, що зумовлено специфікою надання цих послуг; 2) на сьогодні відсутній єдиний підхід до визначення критеріїв оцінки якості юридичних послуг, що не сприяє відповіді на питання про їх якість та встановлення критеріїв їх оцінки.Документ Об’єкт правовідносин у сфері венчурного інвестування інноваційної діяльності(Право та інновації. - 2022. - №1(37). - С. 31-37, 2022) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062; Подрез-Ряполова, І. В.; Podrez-Riapolova, I. V.Досліджено проблеми, що виникають щодо визначення об’єкта правових зв’язків у сфері венчурного інвестування інноваційної діяльності. Проаналізовано два основні підходи до розуміння такого об’єкта – об’єкт права промислової власності та інноваційний продукт або технологію. Доведено відсутність аргументів на користь доцільності визнання об’єктом венчурного інвестування інноваційної діяльності інноваційного продукту, оскільки про нього можна говорити у контексті характеристики якісних складових виробленої продукції з урахуванням провадження в інноваційний процес нового об’єкта права промислової власності, отриманого в результаті проведення та отримання нових науково-технічних розробок, результат яких отримав об’єктивну форму (патент, свідоцтво тощо). Технологія також не може визнаватися об’єктом досліджуваних відносин, оскільки її тлумачення у законодавстві та доктрині є досить розмитим, чітко не дає відповіді на запитання про розуміння такого об’єкта, оскільки є переважно узагальнюючим поняттям, яке охоплює весь спектр відносин, що мають місце у ланцюгу інноваційного процесу. Наголошено, що заінтересованість суб’єктів інноваційної діяльності становлять позитивні результати від проведення науково-технічних та конструкторських розробок, результатом яких є створення об’єкту інтелектуальної творчої діяльності, втіленого у певну об’єктивну форму (патент, свідоцтво тощо). Відповідно об’єктом венчурного інвестування інноваційної діяльності є майнові права на втілений у матеріальний носій інтелектуальний продукт, який створено в результаті фундаментальних і прикладних наукових досліджень, результати якого мають практичну придатність, здебільшого промислову, і можуть бути використані для потреб суспільства.Документ Проблемні питання застосування категорії «вина» до юридичних осіб(Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2022. – № 2 (97). – С. 59-70, 2022) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062Проведено аналіз законодавства України, а також доктринальних підходів до розуміння вини юридичної особи як учасника цивільних відносин. Зроблено висновок, що проблематика можливості існування вини в юридичної особи в межах цивільно-правової відповідальності обумовлена кількома факторами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Вина як підстава цивільно-правової відповідальності враховується в цивільних правовідносинах лише між фізичними особами. Окремого різновиду вини юридичної особи не існує, а будь-яке невиконання нею зобов’язань викликається діями її органів, учасників, колективу. Цей суб’єктивний фактор не береться і не може братися до уваги при покладенні цивільно-правової відповідальності на юридичну особу.Документ Значення медіаційного договору у вирішенні корпоративних конфліктів(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 25 трав. 2018 р.). – Харків : ХНУВС, 2018. – С. 82-85, 2018) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062В статті зазначено переваги й недоліки такої форми вирішення корпоративного конфлікту, як медіація, порівняно з традиційними способами їх вирішення. По-перше, застосування медіації завжди є добровільним рішенням сторін. По-друге, це найшвидший спосіб вирішення корпоративного конфлікту, тому що не передбачається оскарження досягнутої домовленості. По-третє, це взаємовигідне вирішення корпоративного конфлікту, що дозволяє зберегти на майбутнє партнерські відносини його учасників. Почетверте, перевагою медіації є конфіденційність проведених примирних процедур. Основним недоліком процедури медіації є неможливість примусового виконання медіаційного договору, яке ґрунтується на добрій волі сторін. Тому доцільно надати медіаційному договору режиму виконавчого документа.Документ Неэффективность корпоративного управления в акционерных обществах как причина возникновения корпоративного конфликта(Legea si viata = Закон и Жизнь : междунар. науч.-практ. журн. – 2013. – № 9 (Septembrie). – P. 35-40, 2013) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062В статье рассматривается неэффективность корпоративного управления как причины возникновения корпоративных конфликтов в акционерных обществах. Интересы разных групп акционеров и их представителей в органах общества могут не совпадать, что является предпосылкой для возникновения корпоративных конфликтов. В результате исследования сделан вывод о том, что когда среди акционеров есть несколько лиц, одно из которых мажоритарный акционер, неэффективность корпоративного управления уже состоит в том, что у самих должностных лиц органов общества будет возникать коллизия между их интересами.Документ Проблемні питання застосування конструкції «юридична особа публічного права»(Право та інновації. - 2016. - № 4 (16). - С. 41-48, 2016) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; ORCID: http://orcid.org/0000-0001-9669-6062У статті розглянуті питання проблематики застосування конструкції «юридична особа публічного права». Зазначається на дискусійності можливості існування юридичних осіб приватного та публічного права за критерієм поділу, що передбачений Цивільним кодексом України, у зв’язку з чим підтримується підхід про доцільність застосування одночасно декількох критеріїв поділу, одним із яких обов’язково має бути інтерес створення таких осіб. Проводиться порівняльний аналіз та доводиться різна спрямованість у створенні та діяльності юридичних осіб приватного та публічного права. Незважаючи на декларативність положень Конституції України про рівність форм власності, на прикладі корпоративних відносин зазначено, що юридичні особи публічного права все ж таки використовують власні переваги в тому числі й у приватних відносинах.