Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Системний підхід до розуміння органів внутрішніх справ як цивільно-правової категорії за законодавством України(Вісник Запорізького національного університету. Сер.: Юрид. науки. – 2013. – № 2, ч. 1. – С. 78-84, 2013) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Проаналізовано законодавче розуміння органів внутрішніх справ України шляхом застосування системного підходу. Надано авторське визначення органів внутрішніх справ як цивільно-правової категорії. Зазначено, що органи внутрішніх справ як цивільно-правова категорія – це система взаємопов’язаних між собою установ, що створенні державою Україна та відокремлених підрозділів, що створені Міністерством внутрішніх справ України, які входять до системи останнього, об’єднані в одне ціле, з метою виконання адміністративної, профілактичної, оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної, виконавчої та охоронної (на договірних засадах) функції, проте зберігають певну автономію при вступі у приватні відносини.Документ Волездатність юридичної особи: аномалії правової визначеності ЦК України(Юридичний науковий електронний журнал. - 2021. - № 3. - С. 146-149, 2021) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1396-0508; ResearcherID: J-6787-2016; Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3396-4530Стаття присвячена дослідженню нормативістського підходу щодо волездатності юридичної особи. Необхідність проведення такого дослідження зумовлена сучасними реформаційними тенденціями у галузі цивільного законодавства, робота над якими була розпочата в Україні у 2019 р. (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 р. № 650 «Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України»). На основі аналізу чинного законодавства авторами зроблено висновок, що в ЦК України закладені різноконцептуальні підходи до волездатності юридичної особи та її органів. Так, якщо в ст. 1, 2 та 80 ЦК України встановлюється, що юридична особа є волездатною, а отже, і дієздатною, то в ст. 92 ЦК України – навпаки, юридична особа позбавлена можливості вчиняти вольові дії самостійно. Враховуючи те, що юридична особа не бере участі в цивільних відносинах самостійно, а лише опосередковано, то вона де-факто не лише неволездатна, а й недієздатна. Відповідно, останнє дало авторам підстави при нормативістському підході поставити під сумнів місце юридичних осіб у системі учасників цивільних відносин. Авторами стверджується, що стан правової невизначеності в межах концепту ст. 1 ЦК України створює саме ст. 92 ЦК України. Наведене зумовлює необхідність в оновлені ЦК України на предмет приведення його у відповідність до принципу правової визначеності щодо волездатності юридичної особи та інших взаємопов’язаних компонентів механізму цивільно-правого регулювання. Що саме слід змінювати (ст. 1, 2 та 80 або ст. 92), як зазначено авторами, залежить від того, на якій теорії юридичної особи має базуватися правовий концепт юридичної особи. Головне, щоби право не створювало стан правової невизначеності та було сумісним із принципом верховенства права; було логічним і зрозумілим від загальної норми до спеціальної; являло собою єдину та цілісну систему з її унікальною структурою.