Наукові публікації (Scientific publications). УДК 349.2/.3
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/155
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Особливості правового регулювання нормами трудового права відбору на службу в поліцію(Юридична наука. – 2020. – № 11 (113). – С. 57-63, 2020) Гарбузюк, К. Г.; Harbuziuk, K. H.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-6714-5074Актуальність статті полягає в тому, що служба в будь-якому правоохоронному органі держави покладає на особу спеціальне коло прав, обов’язків та виключних повноважень, якими не мають можливості користуватись інші суб’єкти трудових правовідносин в інших сферах суспільного життя. Не є виключенням в даному контексті і служба в поліції, яка має особливий характер, зміст та призначення. Процедура залучення осіб до роботи в органах та підрозділах поліції є досить специфічною та відмінною від загального процесу прийняття звичайного працівника на роботу. Даний аспект не відрізняє відбір на службу в поліції від загальної системи трудоправового регулювання, але доводить наявність особливостей дії норм трудового права в зазначеному контексті. У статті, на основі аналізу нормативно-правових та доктринальних джерел, проведено відмежування загальнотрудової процедури прийняття на роботу та процедури відбору на службу, зокрема в органи поліції. Окреслено найбільш характерні відмінності та особливості відбору на службу в органи та підрозділи Національної поліції України. Визначено, що процес відбору на службу в поліцію являє собою цілком самостійну та відмінну від загального прийняття на роботу процедуру. Його ключові відмінності полягають в наступному: по-перше, відбір на службу в поліцію включає в себе значно більший обсяг етапів та супутніх механічних аспектів, аніж загальний порядок прийняття працівника на роботу шляхом укладення із ним трудового договору; по-друге, центральне місце при відборі на службу в поліцію відведено конкурсу, за допомогою якого визначається фізична, психологічна та «компетенційна» складові особи кандидата, а також його загальна готовність виконувати поліцейські функції; по-третє, відбір на службу в поліцію здійснюється уповноваженим суб’єктом – поліцейськими комісіями, які володіють для цього спеціальними повноваженнями, правами та виконують особливий набір функцій; по-четверте, відбір на службу в поліцію передбачає спеціальну перевірку стану здоров’я, та в окремих випадках, психофізіологічних здібностей майбутнього поліцейського. Зроблено висновок, що норми трудового права займають важливе місце у контексті процедури відбору на службу до поліції. Незважаючи на те, що дана процедура здебільшого регламентована положеннями спеціальної нормативно-правової бази, яка встановлює адміністративні засади роботи Національної поліції України в цілому, втім положення загальнотрудового законодавства в цьому контексті закріплюють базові основи виникнення трудових правовідносин та обов’язків, що покладаються у зв’язку із цим на працівника та роботодавця.Документ Сучасний стан відбору осіб, які вперше приймаються на службу в Національну поліцію України(Юридичний науковий електронний журнал. - 2019. - № 4. - С. 77-80, 2019) Гарбузюк, К. Г.; Harbuziuk, K. H.Актуальність статті полягає в тому, що сучасний стан відбору в поліцію можна характеризувати критеріями звітності МВС або ж оцінками суспільних відносин і їх станом нормативно-правового забезпечення. Але передусім доцільно оговорити те, що критерії для оцінювання відбору не використано через їх відсутність у концепції реформування й у МВС України, а тому ми проаналізували низку інших джерел. Аналіз ускладнено невідкритістю МВС у наданні інформації. Зокрема, профільне міністерство з невідомих причин не надало запитувану нами інформацію щодо кількості кандидатів на службу в поліцію та проходження ними відбору. Так, ДКЗ НПУ повідомило, що інформація, яку ми запитували, не передбачена. Також у статті на основі аналізу наукових поглядів учених і норм чинного законодавства досліджено сучасний стан відбору осіб, які вперше приймаються на службу в національну поліцію України. Обґрунтовано, що виключно законодавчою сферою на першопочатковому етапі реформи мають бути охоплені акти, що стосуються матеріальних норм права, а за допомогою підзаконних актів лише нині доцільно конкретизувати законодавчі приписи та порядок їх виконання.