Наукові публікації (Scientific publications). УДК 349.2/.3
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/155
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ The essence and content of principles of the regulatory framework for atypical forms of employment with the use of borrowed labour(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 3. - С. 13-18, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає у встановленні кола, а також сутності та змісту принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, установлено коло та розкрито зміст ключових принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці. Відзначено, що сьогодні принципи правового регулювання запозиченої праці фактично не віднайшли свого законодавчого закріплення, що, безумовно, пов’язано з неякісним та неефективним регулюванням трудових правовідносин із досліджуваною категорією працівників, а отже, ця прогалина потребує усунення. З’ясовано, що сутність принципу юридичної відповідальності полягає у тому, що до юридичної відповідальності можуть притягуватися: а) запозичені працівники, які не виконують чи неналежним чином виконують свої трудові обов’язки; б) роботодавці – у разі порушення ними норм чинного законодавства, як трудового (по відношенню до працівників), так і цивільного, у разі порушення цивільно-правової угоди із суб’єктами, які є посередниками; в) приватні агентства з працевлаштування, які порушили норми чинного законодавства у відповідній сфері. Наголошено, що зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником зростання підприємства. А отже, сутність окресленого вище принципу полягає у тому, щоб забезпечити якомога ефективніше використання трудових ресурсів у межах підприємства, чому, власне, і повинна сприяти така нетипова форма зайнятості, як запозичена праця.. Зроблено висновок, що сьогодні принципи правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці фактично не віднайшли свого законодавчого закріплення, що, безумовно, пов’язано з неякісним та неефективним регулюванням трудових правовідносин із досліджуваною категорією працівників. Зазначена прогалина вимагає вирішення шляхом прийняття сучасного Трудового кодексу, у якому регулюванню нетипових форм зайнятості має бути приділено особливу увагу шляхом виділення окремого розділу.Документ Historical and legal analysis of formation and development of the regulatory framework for atypical forms of employment(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 4. - С. 15-20, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає в здійсненні історико-правового аналізу становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, автор здійснив історико-правовий аналіз становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. Узагальнено, що на сьогодні нормативно-правове регулювання нетипових форм зайнятості в Україні не можна вважати досконалим і завершеним процесом, незважаючи на позитивний рух вітчизняного законодавства у відповідному напрямі. Зроблено висновок про доцільність виділення трьох основних етапів розвитку нетипових форм зайнятості та системи її нормативно-правового регулювання: 1) пострадянський, який передбачав використання нетипових форм зайнятості як виняток переважно для громадян з особливими потребами, для надомників, осіб, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Характерною властивістю цього періоду є нормативно-правове регулювання таких форм зайнятості на базі пострадянських уявлень про працю поза межами робочого місця; 2) доковідний – 2000-ні роки і до початку 2020 року пов’язаний із стрімким розвитком інтернету та комп’ютеризації, переходом економіки й інших сфер суспільного життя в цифровий формат, розвитком міжнародного співробітництва в багатьох галузях господарської діяльності. Характерними рисами цього періоду є активне використання закордонного досвіду щодо нетипових форм зайнятості за відсутності належного нормативно-правового регулювання цієї сфери трудових відносин, за якого основний зміст правового регулювання відбувався крізь цивільно-правову призму. При цьому з’явилося чітке розуміння потреби саме в трудо-правового регулювання відносин, що виникають у сфері нетипових форм зайнятості; третій етап (пандемія COVID-19) – проведення карантинних заходів призвело до різкого зростання кількості роботодавців, що використовують нетипові форми зайнятості. Крім того, подальші терористичні дії країниагресора, війна викликали масове переселення громадян із місць ведення активних бойових дій до більш спокійних місць України та за кордон. Одним з активних способів продовження подальшої трудової діяльності громадян стали якраз нетипові форми зайнятості. Характерним для цього етапу є активне внесення змін до чинного трудового законодавства з метою упорядкування трудової діяльності працівників, що працюють із нефіксованим робочим часом, постановка питань про врегулювання проблем запозиченої праці шляхом ратифікації відповідних міжнародних нормативно-правових актів, надання правового визначення окремим формам нетипової зайнятості тощо.Документ До характеристики сучасного стану нормативно-правового регулювання пенсійного забезпечення суддів(Юридична наука. - 2020. - № 4 (106), т. 2. - С. 269-275, 2020) Соколова, Ю. І.; Sokolova, Yu. I.Надано характеристику сучасному стану нормативно-правового регулювання пенсійного забезпечення суддів. Виділено основні нормативно-правові акти законодавчого та підзаконного рівня які закріплюють засади упорядкування суспільних відносин в галузі пенсійного забезпечення суддів.