Адміністративно-правові механізми удосконалення взаємодії Національної поліції України з територіальними громадами в умовах сучасних викликів безпеки

Abstract

У контексті зростаючих загроз національній безпеці України, зокрема в умовах воєнного стану, гібридних загроз, терористичних актів та внутрішньої нестабільності, питання ефективної взаємодії Національної поліції України з територіальними громадами набуває пріоритетного значення. Розвиток демократичної держави передбачає не лише зміцнення інституцій державної влади, але й активне залучення місцевих громад до забезпечення публічного порядку, превентивної безпеки та підтримки соціальної згуртованості. У цьому контексті ключову роль відіграють адміністративно-правові механізми, які виступають основою для формування нової моделі партнерських відносин між поліцією та суспільством. Дослідження акцентує увагу на необхідності системного оновлення нормативно- правової бази, яка регламентує взаємодію поліції з органами місцевого самоврядування, старостами, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку та іншими інституціями територіальної громади. Розкриваються питання децентралізації функцій безпеки, імплементації принципів community policing (поліції, орієнтованої на громаду), адміністративних договорів, служб громадського посередництва та механізмів моніторингу ефективності взаємодії. Аналізується наявна адміністративна практика та окреслюються вектори подальшого реформування з урахуванням досвіду європейських країн. Автор наголошує, що ефективність поліції як гаранта безпеки на локальному рівні прямо залежить від гнучкості адміністративно-правових інструментів, які забезпечують прозорість, підзвітність, адаптивність та відкритість правоохоронної діяльності до потреб громади. Зроблено висновок, що удосконалення таких механізмів сприятиме підвищенню довіри громадян до поліції, зниженню рівня злочинності, зростанню готовності населення до самоорганізації у питаннях безпеки, а також загальному укріпленню національної стійкості у сфері правопорядку.In the context of increasing threats to Ukraine’s national security—particularly under martial law, hybrid warfare, terrorist threats, and domestic instability—the issue of effective interaction between the National Police of Ukraine and territorial communities has become of paramount importance. The development of a democratic state entails not only strengthening state institutions but also engaging local communities in ensuring public order, preventive security, and social cohesion. Within this paradigm, administrative and legal mechanisms play a fundamental role in shaping a new model of partnership between the police and society. The study focuses on the urgent need for a systematic update of the regulatory framework governing police cooperation with local self-government bodies, village elders, civil security formations, and other institutions of territorial communities. It explores decentralization of security functions, implementation of community policing principles, administrative agreements, public mediation services, and mechanisms for evaluating the effectiveness of cooperation. Current administrative practices are analyzed and directions for further reform are outlined, drawing upon relevant European experience. The author emphasizes that the police's effectiveness as a local security guarantor is directly dependent on the flexibility of administrative and legal tools that ensure transparency, accountability, adaptability, and openness of law enforcement to community needs. The conclusion highlights that improving such mechanisms will enhance public trust in the police, reduce crime levels, increase civic engagement in security matters, and contribute to strengthening national resilience in the sphere of law and order.