Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347

Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Публікація
    Щодо проблеми визначення місця деяких правовідносин у сфері венчурного інвестування в предметі цивільного права
    (Право.ua. - 2023. - № 4, ч. 2. - С. 134-141, 2023) Шишка, О. Р.; Shyshka , O. R.; Олександр Шишка
    Проаналізовано ключові проблеми правового встановлення в предметі цивільного права деяких цивільних відносин у сфері венчурного інвестування. Розроблено можливі шляхи їх вирішення для покращення стану правової визначеності в механізмі цивільно-правового регулювання.
  • Ескіз
    Документ
    Підприємство як суб’єкт та об’єкт цивільних правовідносин у сфері венчурного інвестування: огляд теоретичних точок зору
    (Юридичний науковий електронний журнал. - 2023. - № 10. - С. 148-151, 2023) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.
    Стаття присвячена аналізу та огляду теоретичних підходів щодо правового розуміння підприємства у сфері венчурного інвестування як суб’єкта та об’єкта цивільних правовідносин. Автором аналізуються теоретичні підходи, що визначають підприємство як суб’єкт і одночасно як об’єкт цивільних правовідносин. В статті робиться висновок про недостатню чіткість та однозначність амбівалентного сприйняття підприємства в науковому дискурсі. Критично переосмислюючи підходи до подвійної правової природи підприємства, автор відкидає гіпотезу про можливість його одночасного існування як суб’єкта та об’єкта цивільних правовідносин. Але, незважаючи на це, у статті робиться акцент, що подвійна правова природа є атрибутом саме терміну «підприємство», який у сфері цивільного права має омонімічний характер. Це означає, що термін «підприємство» може бути інтерпретований у двох різних аспектах, залежно від контексту норм цивільного права та сфери їх застосування: як організація (юридична особа, суб’єкт цивільних прав) або як майно (об’єкт цивільних прав). Автором робиться висновок, що така неоднаковість у правовому розумінні підприємства не тільки свідчить про розбіжності в теоретичних підходах, але й підкреслює недоліки та неясності у чинному законодавстві. Рекомендується переглянути законодавчий підхід щодо використання терміну «підприємство», забезпечивши його більшу конкретність та чіткість, що сприятиме вирішенню правових конфліктів та спростить правозастосовчу практику. У зв’язку с цим, в статті запропоновано використовувати термін «підприємство» лише для позначення юридичної особи (суб’єкта правовідносин), а для майнових аспектів підприємства використовувати уточнену термінологію, наприклад, «єдиний майновий комплекс підприємства». Такий підхід сприятиме уникненню невизначеності та плутанини в правовому регулюванні, а також забезпечить більшу прозорість та ефективність цивільно-правових норм у сфері венчурного інвестування.
  • Ескіз
    Документ
    Правова невизначеність послуги як об’єкта цивільних прав
    (Право і безпека – 2021. – №2 (81). – С.182-187, 2021) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1396-0508
    Виявлено проблему нормативно-правового встановлення послуги як об’єкта цивільних прав. Зроблено висновок про те, що послуга є матеріальним благом, річчю, яка полягає в дії чи діяльності надавача послуги. Обґрунтовано та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення концепту послуги як об’єкта цивільних прав у Цивільному кодексі України з метою погодження такого закону з вимогами правової визначеності.
  • Ескіз
    Документ
    Послуга як об’єкт цивільних прав: деякі аспекти правової невизначеності в ЦК України
    (Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. 96-й річниці від дня народження О. А. Пушкіна (м. Харків, 21 трав. 2021 р.). – Харків : ХНУВС, 2021. – С. 209-214, 2021) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1396-0508
    Зазначено, що концепт «послуга», закріплений у ЦК України, сьогодні не відповідає ні науковим підходам щодо послуги як об’єкта цивільних прав, ні доктрині цивільного права. Це ж стосується й судової практики. Такий стан правового регулювання створює стан правової невизначеності, що неминуче призведе до свавілля в правозастосовній діяльності.