Наукові публікації (Scientific publications). УДК 347
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/146
Переглянути
4 результатів
Результати пошуку
Документ Системний підхід до розуміння органів внутрішніх справ як цивільно-правової категорії за законодавством України(Вісник Запорізького національного університету. Сер.: Юрид. науки. – 2013. – № 2, ч. 1. – С. 78-84, 2013) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Проаналізовано законодавче розуміння органів внутрішніх справ України шляхом застосування системного підходу. Надано авторське визначення органів внутрішніх справ як цивільно-правової категорії. Зазначено, що органи внутрішніх справ як цивільно-правова категорія – це система взаємопов’язаних між собою установ, що створенні державою Україна та відокремлених підрозділів, що створені Міністерством внутрішніх справ України, які входять до системи останнього, об’єднані в одне ціле, з метою виконання адміністративної, профілактичної, оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної, виконавчої та охоронної (на договірних засадах) функції, проте зберігають певну автономію при вступі у приватні відносини.Документ Форма участі держави у договірних відносинах(Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. світлій пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 19–20 трав. 2017 р.). – Харків : ХНУВС, 2017. – С. 289-292, 2017) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Розглянуто питання невизначеності правового статусу держави у цивільних відносинах. Проаналізовано проблему органів державної влади, зокрема, їх правове становище при набутті та здійсненні цивільних прав та обов’язків для держави та участі у цивільних (зокрема, в договірних) відносинах. Розглянуто форми участі держави в договірних відносинах.Документ Поняття «медіація» як альтернативна форма вирішення спорів: до проблеми праворозуміння(Юридичний науковий електронний журнал. – 2021. – № 4. – С. 297-301, 2021) Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3396-4530Статтю присвячено науковому аналізу поняття медіації. Проаналізовано різні етимологічні витоки слова «медіація». Зокрема, від грецького слова “medos”, від латинського слова “mediare” та від іншого латинського слова “mediatio”. Встановлено, що вказані слова мають різне смислове навантаження. Якщо перше слово (“medos”) вказує на якість суб’єкта (медіатора, посередника), то друге (“mediare”) розкриває суть самої діяльності суб’єкта (медіатора, посередника). У науковій праці робиться висновок, що останнє слово (“mediatio”) найбільше відповідає сучасному розумінню слова «медіація», тому саме воно має виступити ядром для формування його праворозуміння та розкриття. Крім цього, автором звернута увага на те, що проблематика однозначного розуміння медіації пов’язана безпосередньо з правовою моделлю, яка відображена в праві. Це пов’язане із широким спектром застосування медіації, різноманітністю організаційних форм, видів і моделей процедури примирення за участю медіатора. Встановлено, що з огляду на сучасну концепцію, яка проводиться в законотворчій діяльності, вибрана «гібридна модель» щодо медіації як альтернативного способу вирішення правових спорів. Тобто передбачається, що процедура примирення (медіація) може бути застосована не лише у позасудовому порядку, без звернення до суду, а також може бути здійснена за участю судді-медіатора, за наслідками якої сторони можуть або укласти мирову угоду, або продовжити судовий розгляд. Зроблено висновок, що медіація – це альтернативна форма вирішення спору, тобто певний структурований переговорний процес, в якому сторони за допомогою нейтральної та неупередженої сторони – медіатора (посередника) добровільно і самостійно мають намір досягти мирного врегулювання їхнього спору.Документ Волездатність юридичної особи: аномалії правової визначеності ЦК України(Юридичний науковий електронний журнал. - 2021. - № 3. - С. 146-149, 2021) Шишка, О. Р.; Shyshka, O. R.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-1396-0508; ResearcherID: J-6787-2016; Шишка, Н. В.; Shishka, N. V.; ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3396-4530Стаття присвячена дослідженню нормативістського підходу щодо волездатності юридичної особи. Необхідність проведення такого дослідження зумовлена сучасними реформаційними тенденціями у галузі цивільного законодавства, робота над якими була розпочата в Україні у 2019 р. (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 р. № 650 «Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України»). На основі аналізу чинного законодавства авторами зроблено висновок, що в ЦК України закладені різноконцептуальні підходи до волездатності юридичної особи та її органів. Так, якщо в ст. 1, 2 та 80 ЦК України встановлюється, що юридична особа є волездатною, а отже, і дієздатною, то в ст. 92 ЦК України – навпаки, юридична особа позбавлена можливості вчиняти вольові дії самостійно. Враховуючи те, що юридична особа не бере участі в цивільних відносинах самостійно, а лише опосередковано, то вона де-факто не лише неволездатна, а й недієздатна. Відповідно, останнє дало авторам підстави при нормативістському підході поставити під сумнів місце юридичних осіб у системі учасників цивільних відносин. Авторами стверджується, що стан правової невизначеності в межах концепту ст. 1 ЦК України створює саме ст. 92 ЦК України. Наведене зумовлює необхідність в оновлені ЦК України на предмет приведення його у відповідність до принципу правової визначеності щодо волездатності юридичної особи та інших взаємопов’язаних компонентів механізму цивільно-правого регулювання. Що саме слід змінювати (ст. 1, 2 та 80 або ст. 92), як зазначено авторами, залежить від того, на якій теорії юридичної особи має базуватися правовий концепт юридичної особи. Головне, щоби право не створювало стан правової невизначеності та було сумісним із принципом верховенства права; було логічним і зрозумілим від загальної норми до спеціальної; являло собою єдину та цілісну систему з її унікальною структурою.