Наукові публікації (Scientific publications). УДК 342
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/123
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Публікація Консультаційно-дорадчі органи при главі держави: зарубіжний досвід конституційно-правового регулювання(Право.ua. - 2024. - № 1. - С. 218-227, 2024) Гета, Д. С.; Heta, D. S.; Дар'я ГетаВивчено питання діяльності та вдосконалення інституту президента. Проаналізовано ефективність роботи апарату глави держави та функції дорадчих органів у контексті консультаційно-дорадчих функцій. Зазначено, що міжнародний досвід – ключ до ефективного застосування знань, умінь і навичок членів апарату президента для ефективної діяльності народного обранця.Документ Особливості конституційно-правового регулювання права на страйк: вітчизняний та зарубіжний досвід(Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 4. - С. 79-89, 2013) Коломоєць, Ю. О.; Kolomoiets, Yu. O.Розглянуто особливості конституційно-правового регулювання права на страйк в Україні та зарубіжних державах. Проаналізовано національне та іноземне законодавство з даного питання, на основі чого надано ряд пропозицій, що мають знайти своє відображення у майбутньому Трудовому кодексі України.Документ Rights and duties of members of the parliamentary committees in Ukraine(Visegrad journal on human rights. – 2019. – № 3 (Vol. 1). – P. 86-91, 2019) Zozulia, O. I.; Зозуля, О. І.; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-5428-4622Виконано аналіз теоретичних положень та конституційно-правового регулювання прав і обов’язків членів парламентських комітетів в Україні. Визначено основні засади, сутність та значення повноважень даних народних депутатів України. Обґрунтовано пріоритетні напрямки удосконалення статусу членів комітетів Верховної Ради України, що має передбачати розширення, конкретизацію та узгодження прав і обов’язків членів комітету, закріплення порядку їх реалізації та відповідальності за невиконання.Публікація Конституційна муніципальна реформа як гарантія України на шляху євроінтеграції(Харківський національний університет внутрішніх справ: 25 років досвіду та погляд у майбутнє (1994–2019 рр.) : зб. тез доп. на міжнар. наук.-практ. конф. до 25-річчя створення ун-ту (м. Харків, 22 листоп. 2019 р.). – Харків, 2019. – С. 103-105., 2019) Гета, Д. С.; Heta, D. S.; Дар'я ГетаАвтором зроблено висновок, що ефективне продовження муніципальної реформи буде залежати від того, наскільки потужні об’єднання громадян будуть утворюватись, які повноваження вони набудуть, і яка від цього буде економічна та соціальна ефективність. Конституція України повинна надати ці повноваження, а законні механізм, які отримають на місцях, дадуть можливість реалізувати свої нові повноваження. Головним фактором успіху муніципальної реформи є фінансова децентралізація.Документ Еволюція конституційного регулювання політичних відносин(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право . - 2019. - Вип. 56, т. 1. - С. 34-40, 2019) Гільбурт, А. М.; Hilburt, A. M.Стаття присвячена виявленню загальних закономірностей конституційно-правового регулювання політичної системи, особливостей такого регулювання на певних історичних етапах розвитку держави і права, виокремленню головних тенденцій і напрямків подальшого розвитку політичних засад конституційного ладу на сучасному етапі. Обґрунтовано, що основні етапи розвитку конституційно-правових засад політичної системи в окремих державах нерозривно пов’язані з основними етапами розвитку самих цих держав та їхніх правових систем. Продемонстровано, що історичний розвиток конституційно-правових засад політичної системи пройшов чотири етапи, які змістовно і темпорально корелюють із відповідними «поколіннями» конституцій. Доведено, що конституційне закріплення політичної системи має тенденцію до розширення разом із розширенням самої політики держави, диверсифікацією її напрямків та збільшенням кількості її суб’єктів. Відзначено, що сучасний етап розвитку конституційно-правового регулювання політичних відносин характеризується універсалізацією підходів до конституційного закріплення політичної системи (зі збереженням певних національних особливостей), відходом від монізму («здержавлення») публічної влади та визнанням місцевого самоврядування, спробами демократизації та диверсифікації публічної влади, демократизації основ правового статусу особи, визнанням дедалі зростаючої ролі інститутів громадянського суспільства в політичній системі тощо. Водночас підкреслюється, що сучасні конституції дедалі частіше не обмежуються регулюванням прав і свобод людини і громадянина (хоча їхня кількість і потреба регулювання теж зростають) та устрою публічної влади, але розширюють сферу конституційного регулювання, включаючи до неї інститути громадянського суспільства, за якими визнається конституційна значущість, а також принципи внутрішньої й зовнішньої політики держави.