Наукові публікації (Scientific publications). УДК 349.2/.3
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/155
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Particularities of social security in the context of atypical forms of hired workers’ employment(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 2. - С. 14-19, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає у з’ясуванні особливості соціального захисту за нетипових форм зайнятості найманих працівників. Під соціальним захистом за нетипових форм зайнятості найманих працівників найбільш доцільно розуміти закріплену та регламентовану нормами чинного законодавства України цілеспрямовану діяльність держави (в особі її уповноважених інституцій та їх посадових осіб) і самих роботодавців, що спрямована на створення належних умов правового й організаційного характеру з метою реалізації гарантій соціального й економічного характеру, які у своїй сукупності: а) сприяють стабільному розвитку трудових правовідносин із працівниками, що здійснюють трудову діяльність як надомники, дистанційно чи за гнучким графіком; б) дають змогу забезпечити досліджуваній категорії працівників гідний рівень життя в разі настання певних соціальних ризиків. Наголошено, що важливим елементом соціального захисту є загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включно з тими, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу й отримують грошове забезпечення (далі – військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи – підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Зроблено висновок, що на сьогодні питання соціального захисту за нетипових форм зайнятості регулюється досить поверхнево, адже законодавець у цьому контексті вказану категорію працівників не виокремлює. Усе зазначене вище дає змогу виділити такі особливості соціального захисту досліджуваної категорії працівників: законодавець, визначаючи коло суб’єктів, що мають право на соціальне страхування, фактично не виокремлює працівників, що здійснюють трудову діяльність як надомники, дистанційно чи за гнучким графіком; нормами чинного законодавства не враховується специфіка трудоправового статусу досліджуваних категорій працівників, а отже, їх соціальний захист належним чином не врегульовується; у чинних нормативних джерелах фактично не закріплюються обов’язки роботодавців щодо працівників, які працюють за нетиповими формами зайнятості.Документ The essence and content of principles of the regulatory framework for atypical forms of employment with the use of borrowed labour(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 3. - С. 13-18, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає у встановленні кола, а також сутності та змісту принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, установлено коло та розкрито зміст ключових принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці. Відзначено, що сьогодні принципи правового регулювання запозиченої праці фактично не віднайшли свого законодавчого закріплення, що, безумовно, пов’язано з неякісним та неефективним регулюванням трудових правовідносин із досліджуваною категорією працівників, а отже, ця прогалина потребує усунення. З’ясовано, що сутність принципу юридичної відповідальності полягає у тому, що до юридичної відповідальності можуть притягуватися: а) запозичені працівники, які не виконують чи неналежним чином виконують свої трудові обов’язки; б) роботодавці – у разі порушення ними норм чинного законодавства, як трудового (по відношенню до працівників), так і цивільного, у разі порушення цивільно-правової угоди із суб’єктами, які є посередниками; в) приватні агентства з працевлаштування, які порушили норми чинного законодавства у відповідній сфері. Наголошено, що зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником зростання підприємства. А отже, сутність окресленого вище принципу полягає у тому, щоб забезпечити якомога ефективніше використання трудових ресурсів у межах підприємства, чому, власне, і повинна сприяти така нетипова форма зайнятості, як запозичена праця.. Зроблено висновок, що сьогодні принципи правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці фактично не віднайшли свого законодавчого закріплення, що, безумовно, пов’язано з неякісним та неефективним регулюванням трудових правовідносин із досліджуваною категорією працівників. Зазначена прогалина вимагає вирішення шляхом прийняття сучасного Трудового кодексу, у якому регулюванню нетипових форм зайнятості має бути приділено особливу увагу шляхом виділення окремого розділу.Документ Historical and legal analysis of formation and development of the regulatory framework for atypical forms of employment(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 4. - С. 15-20, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає в здійсненні історико-правового аналізу становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, автор здійснив історико-правовий аналіз становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. Узагальнено, що на сьогодні нормативно-правове регулювання нетипових форм зайнятості в Україні не можна вважати досконалим і завершеним процесом, незважаючи на позитивний рух вітчизняного законодавства у відповідному напрямі. Зроблено висновок про доцільність виділення трьох основних етапів розвитку нетипових форм зайнятості та системи її нормативно-правового регулювання: 1) пострадянський, який передбачав використання нетипових форм зайнятості як виняток переважно для громадян з особливими потребами, для надомників, осіб, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Характерною властивістю цього періоду є нормативно-правове регулювання таких форм зайнятості на базі пострадянських уявлень про працю поза межами робочого місця; 2) доковідний – 2000-ні роки і до початку 2020 року пов’язаний із стрімким розвитком інтернету та комп’ютеризації, переходом економіки й інших сфер суспільного життя в цифровий формат, розвитком міжнародного співробітництва в багатьох галузях господарської діяльності. Характерними рисами цього періоду є активне використання закордонного досвіду щодо нетипових форм зайнятості за відсутності належного нормативно-правового регулювання цієї сфери трудових відносин, за якого основний зміст правового регулювання відбувався крізь цивільно-правову призму. При цьому з’явилося чітке розуміння потреби саме в трудо-правового регулювання відносин, що виникають у сфері нетипових форм зайнятості; третій етап (пандемія COVID-19) – проведення карантинних заходів призвело до різкого зростання кількості роботодавців, що використовують нетипові форми зайнятості. Крім того, подальші терористичні дії країниагресора, війна викликали масове переселення громадян із місць ведення активних бойових дій до більш спокійних місць України та за кордон. Одним з активних способів продовження подальшої трудової діяльності громадян стали якраз нетипові форми зайнятості. Характерним для цього етапу є активне внесення змін до чинного трудового законодавства з метою упорядкування трудової діяльності працівників, що працюють із нефіксованим робочим часом, постановка питань про врегулювання проблем запозиченої праці шляхом ратифікації відповідних міжнародних нормативно-правових актів, надання правового визначення окремим формам нетипової зайнятості тощо.Документ Principles of regulating atypical forms of hired workers’ employment(Підприємництво, господарство і право. - 2022. - № 11. - С. 5-10, 2022) Husarov, O.; Гусаров, О.Здійснено класифікацію принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості найманих працівників, які запропоновано поділити на три великі групи: загальноправові, міжгалузеві та спеціальні. Доведено, що важливим напрямом діяльності вітчизняного законодавця є внесення змін та доповнень до чинного законодавства з метою визначення кола та змісту принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості найманих працівників.Документ Particularities of concluding, amending and terminating labour contracts under atypical forms of hired workers’ employment(Підприємництво, господарство і право. - 2022. - № 12. - С. 12-17, 2022) Husarov, O.; Гусаров, О.Розкрито сутність, зміст та особливості укладення, зміни та припинення трудових договорів у разі нетипових форм зайнятості найманих працівників. Акцентовано увагу на тому, що не досить врегульованим є питання зміни умов трудового договору у разі нетипових форм зайнятості, адже нині воно регулюється аналогічно до загальних категорій працівників, що, безумовно, не відповідає дійсності та потребам відповідних форм зайнятості. З’ясовано, що зміна умов трудового договору у разі нетипових форм зайнятості найманих працівників – це складний за своєю сутністю та змістом процес, його особливості зумовлюються: специфікою трудових правовідносин, які виникають між працівниками, що працюють дистанційно, надомно чи за гнучким графіком; особливостями організації процесу праці, робочого місця тощо.Документ Guarantees for protection of labour rights of hired workers in the context of atypical forms of employment(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 1. - С. 23-27, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Розкрито коло та зміст гарантій захисту трудових прав найманих працівників у разі використання нетипових форм зайнятості. Наголошено на тому, що гарантії захисту трудових прав найманих працівників у разі використання нетипових форм зайнятості являють собою сукупність законодавчо визначених умов, інструментів і засобів, які використовують держава, роботодавець та самі працівники з метою забезпечення фактичної реалізації своїх прав, свобод та інтересів у відповідній сфері. Зроблено висновок, що на сьогодні законодавцем розроблено досить широку систему гарантій захисту прав найманих працівників у разі використання нетипових форм зайнятості. Водночас як спільний недолік варто назвати той факт, що, незважаючи на юридичну закріпленість гарантій, на цей час фактично відсутні дієві механізми їх практичної реалізації.Документ До характеристики стану правового регулювання нетипових форм зайнятості найманих працівників(Knowledge, Education, Law, Management. – 2022. – № 6(50). – P. 154-158, 2022) Гусаров, О.; Husarov, O.Надано характеристику сучасному стану правового регулювання нетипових форм зайнятості. Акцентовано увагу на тому, що діюче трудове законодавство недостатньо якісно регулює такі форми нетипової зайнятості, як: дистанційну роботу, надомну працю та роботу із гнучким режимом робочого часу. Відмічено, що ця прогалина потребує усунення шляхом розробки та прийняття єдиного законодавчого акту, норми якого будуть спрямовані на регулювання нетипових форм зайнятості. Наголошено, що діюче трудове законодавство недостатньо якісно регулює дистанційну, надомну працю, а також роботу із гнучким режимом робочого часу. Ці питання лише поверхнево впорядковуються положеннями окремих статей діючого Кодексу законів про працю, який, доречи, є застарілим, що значно ускладнює процеси регулювання праці досліджуваної категорії найманих працівників. Окрім того, в інших законодавчих актах також недостатньо уваги приділяється нетиповим формам зайнятості.