Наукові публікації (Scientific publications). УДК 349.2/.3
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/155
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Документ The essence and content of principles of the regulatory framework for atypical forms of employment with the use of borrowed labour(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 3. - С. 13-18, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає у встановленні кола, а також сутності та змісту принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, установлено коло та розкрито зміст ключових принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці. Відзначено, що сьогодні принципи правового регулювання запозиченої праці фактично не віднайшли свого законодавчого закріплення, що, безумовно, пов’язано з неякісним та неефективним регулюванням трудових правовідносин із досліджуваною категорією працівників, а отже, ця прогалина потребує усунення. З’ясовано, що сутність принципу юридичної відповідальності полягає у тому, що до юридичної відповідальності можуть притягуватися: а) запозичені працівники, які не виконують чи неналежним чином виконують свої трудові обов’язки; б) роботодавці – у разі порушення ними норм чинного законодавства, як трудового (по відношенню до працівників), так і цивільного, у разі порушення цивільно-правової угоди із суб’єктами, які є посередниками; в) приватні агентства з працевлаштування, які порушили норми чинного законодавства у відповідній сфері. Наголошено, що зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником зростання підприємства. А отже, сутність окресленого вище принципу полягає у тому, щоб забезпечити якомога ефективніше використання трудових ресурсів у межах підприємства, чому, власне, і повинна сприяти така нетипова форма зайнятості, як запозичена праця.. Зроблено висновок, що сьогодні принципи правового регулювання нетипових форм зайнятості з використанням запозиченої праці фактично не віднайшли свого законодавчого закріплення, що, безумовно, пов’язано з неякісним та неефективним регулюванням трудових правовідносин із досліджуваною категорією працівників. Зазначена прогалина вимагає вирішення шляхом прийняття сучасного Трудового кодексу, у якому регулюванню нетипових форм зайнятості має бути приділено особливу увагу шляхом виділення окремого розділу.Документ Historical and legal analysis of formation and development of the regulatory framework for atypical forms of employment(Підприємництво, господарство і право. - 2023. - № 4. - С. 15-20, 2023) Husarov, O.; Гусаров, О.Мета статті полягає в здійсненні історико-правового аналізу становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, автор здійснив історико-правовий аналіз становлення та розвитку правового регулювання нетипових форм зайнятості. Узагальнено, що на сьогодні нормативно-правове регулювання нетипових форм зайнятості в Україні не можна вважати досконалим і завершеним процесом, незважаючи на позитивний рух вітчизняного законодавства у відповідному напрямі. Зроблено висновок про доцільність виділення трьох основних етапів розвитку нетипових форм зайнятості та системи її нормативно-правового регулювання: 1) пострадянський, який передбачав використання нетипових форм зайнятості як виняток переважно для громадян з особливими потребами, для надомників, осіб, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Характерною властивістю цього періоду є нормативно-правове регулювання таких форм зайнятості на базі пострадянських уявлень про працю поза межами робочого місця; 2) доковідний – 2000-ні роки і до початку 2020 року пов’язаний із стрімким розвитком інтернету та комп’ютеризації, переходом економіки й інших сфер суспільного життя в цифровий формат, розвитком міжнародного співробітництва в багатьох галузях господарської діяльності. Характерними рисами цього періоду є активне використання закордонного досвіду щодо нетипових форм зайнятості за відсутності належного нормативно-правового регулювання цієї сфери трудових відносин, за якого основний зміст правового регулювання відбувався крізь цивільно-правову призму. При цьому з’явилося чітке розуміння потреби саме в трудо-правового регулювання відносин, що виникають у сфері нетипових форм зайнятості; третій етап (пандемія COVID-19) – проведення карантинних заходів призвело до різкого зростання кількості роботодавців, що використовують нетипові форми зайнятості. Крім того, подальші терористичні дії країниагресора, війна викликали масове переселення громадян із місць ведення активних бойових дій до більш спокійних місць України та за кордон. Одним з активних способів продовження подальшої трудової діяльності громадян стали якраз нетипові форми зайнятості. Характерним для цього етапу є активне внесення змін до чинного трудового законодавства з метою упорядкування трудової діяльності працівників, що працюють із нефіксованим робочим часом, постановка питань про врегулювання проблем запозиченої праці шляхом ратифікації відповідних міжнародних нормативно-правових актів, надання правового визначення окремим формам нетипової зайнятості тощо.Документ Principles of regulating atypical forms of hired workers’ employment(Підприємництво, господарство і право. - 2022. - № 11. - С. 5-10, 2022) Husarov, O.; Гусаров, О.Здійснено класифікацію принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості найманих працівників, які запропоновано поділити на три великі групи: загальноправові, міжгалузеві та спеціальні. Доведено, що важливим напрямом діяльності вітчизняного законодавця є внесення змін та доповнень до чинного законодавства з метою визначення кола та змісту принципів правового регулювання нетипових форм зайнятості найманих працівників.Документ Перспективні напрями покращення правового регулювання діяльності приватних агентств з працевлаштування(Knowledge, Education, Law, Management. – 2023. – № 6 (58). – P. 143-147, 2023) Гусаров, О.; Husarov, O.Виокремлено найбільш суттєві проблеми правового регулювання діяльності приватних агентств з працевлаштування. Акцентовано увагу на важливості та необхідності діяльності приватних агентств із працевлаштування, як суб’єктів забезпечення зайнятості населення. Запропоновано найбільш перспективні напрями покращення правового регулювання діяльності приватних агентств з працевлаштування. Наголошено на необхідності активізації ролі населення у підтримці та покращенні політики зайнятості, досягти чого можливо за рахунок формування тісних зв’язків із приватним сектором, передусім, на локальному, місцевому рівні, а також посиленні соціального діалогу.Документ Зарубіжний досвід правового регулювання нетипових форм зайнятості населення(Knowledge, Education, Law, Management. – 2023. – № 5 (57). – P. 160-164, 2023) Гусаров, О.; Husarov, O.Узагальнено позитивний зарубіжний досвід правового регулювання нетипових форм зайнятості населення, на прикладі таких держав, як: США, Великобританія, Республіка Казахстан. Аргументовано, що у світі сформувались дві ключові моделі правового регулювання нетипових форм зайнятості, зокрема перша властива для європейських держав, а інша характерна для держав пострадянського простору. Сформульовано авторське бачення щодо можливостей імплементації найбільш позитивного досвіду в Україні. З’ясовано, що існує дві ключові моделі правового регулювання нетипових форм зайнятості. Перша переважає у країнах Європи та Заходу і базується на широті договірного регулювання праці. Трудове законодавство у таких державах здебільшого представляє збірник гарантій трудових прав та інтересів сторін трудових правовідносин, роботодавців і працівників, в той час як сутність праці, її умови, особливості розподілу робочого часу, оплати праці, часу відпочинку усі інші пов’язані із трудовою діяльністю питання врегульовуються договірним способом. При цьому, найчастіше немає чітких вимог до форми та внутрішніх положень такого договору. В цій царині форма зайнятості виступає лише одним із типів можливої домовленості між працівником та роботодавцем про порядок реалізації трудової діяльності.Документ До характеристики стану правового регулювання нетипових форм зайнятості найманих працівників(Knowledge, Education, Law, Management. – 2022. – № 6(50). – P. 154-158, 2022) Гусаров, О.; Husarov, O.Надано характеристику сучасному стану правового регулювання нетипових форм зайнятості. Акцентовано увагу на тому, що діюче трудове законодавство недостатньо якісно регулює такі форми нетипової зайнятості, як: дистанційну роботу, надомну працю та роботу із гнучким режимом робочого часу. Відмічено, що ця прогалина потребує усунення шляхом розробки та прийняття єдиного законодавчого акту, норми якого будуть спрямовані на регулювання нетипових форм зайнятості. Наголошено, що діюче трудове законодавство недостатньо якісно регулює дистанційну, надомну працю, а також роботу із гнучким режимом робочого часу. Ці питання лише поверхнево впорядковуються положеннями окремих статей діючого Кодексу законів про працю, який, доречи, є застарілим, що значно ускладнює процеси регулювання праці досліджуваної категорії найманих працівників. Окрім того, в інших законодавчих актах також недостатньо уваги приділяється нетиповим формам зайнятості.