Наукові публікації (Scientific publications). УДК 343.2/.7
Постійне посилання колекціїhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/282
Переглянути
551 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Щодо визначення поняття військових злочинів(Європейські перспективи. - 2016. - № 2. - С. 216-221, 2016) Бершов, Г. Є.; Bershov, H. Ye.У статті зазначено, що визначення військових злочинів є першим кроком під час розроблення належного криміналістичного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби. Здійснено аналіз законодавчого тлумачення терміну «військові злочини» та наукових напрацювань у цій царині. Узагальнено досвід нормативно-правової регламентації поняття «військові злочини» у зарубіжних країнах. З’ясовано, що в багатьох країнах англо-саксонської та континентальної правових систем питання про визначення в кримінальному праві поняття військових злочинів не є врегульованим, а в міжнародному кримінальному праві військові злочини в основному зводяться до порушень правил і норм під час збройних конфліктів. Наголошено, що під час формування визначення військових злочинів як об’єкту криміналістичного дослідження, важливо вказати властиві цій категорії кримінальних правопорушень особливості механізму вчинення, які дозволяють не тільки їх розмежовувати з-поміж інших правопорушень, а й організувати їх «швидке, неупереджене та повне досудове розслідування». Виокремлено й охарактеризовано основні риси поняття військових злочинів: сфері їх учинення (проходження та несення військової служби); способах учинення (порушення встановленого порядку проходження та несення військової служби), зумовлених військовою сферою; особі злочинця (вчиняються військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також їх співучасниками, іншими особами, визначеними законом).Публікація Урахування загальних засад призначення покарання у разі його призначення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 270 КК України(Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. - 2024. - № 4. - С. 119-124, 2024) Ященко, А. М.; Yashchenko, A. M.; Ященко Андрій МиколайовичУ статті наголошується на тому, що на жаль, практика призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 270 «Порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки» є незначною. Констатується відсутність випадків виходу суду за межі санкції при призначенні покарання за вчинення діяння, передбаченого ст. 270 КК України, що свідчить про належність формалізованої законодавцем санкції за вчинення цього правопорушення. Визначається перелік положень Загальної частини КК України, які повинні враховуватися при призначенні покарання. Констатується проблемність безпосереднього урахування ступеня тяжкості вчиненого правопорушення при призначенні покарання у контексті такого урахування відповідно до ст. 12 КК України. Зазначається, що аналіз особи винного як елементу засади призначення покарання здатний сформувати уявлення про портрет типового правопорушника, який вчиняє певне правопорушення, що в подальшому може покращити діяльність із його запобігання. У статті аналізуються основні характеристики осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого ст. 270 КК України. Окреслюється відсутність значної різноманітності щодо пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, які враховуються судом при його призначенні за вчинення діяння, передбаченого ст. 270 КК України.Публікація Criminal responsibility for ecocide resulting from the military aggression of russia(European Journal of Environmental Sciences. – 2024. – Vol. 14, № 1. – P. 24–32, 2024) Kharytonov, S. O.; Orlovskyi, R.; Us, O.; Iashchenko, A.; Ященко, А. М.; Maslova, O.; Ященко Андрій МиколайовичВійськова агресія Росії проти України призвела до знищення природних ресурсів, екосистем та інфраструктури. Ці дії порушили міжнародні принципи екологічної безпеки. Військові дії завдали серйозної шкоди заповідникам, водно-болотним угіддям, ґрунтам. Забруднення повітря та води має транскордонний вплив. Дії Росії загрожують майбутнім поколінням і клімату. Тому створення механізму забезпечення екологічної безпеки є актуальною проблемою світової цивілізації. Тому метою даного дослідження є аналіз кримінальної відповідальності за екоцид в умовах російської військової агресії та визначення існуючих законодавчих проблем у цій сфері та шляхів їх подолання. Методологія дослідження екоциду та його зв’язку з військовою агресією Росії включає аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, діалектику, аналітику, аналогію, абстракцію та узагальнення. Ці методи допомагають розкрити суть проблеми, закріпити правові норми, розробити рекомендації та пріоритети регулювання екоциду.Документ Забруднення та псування земельних ресурсів України, як ознака кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в умовах російської воєнної агресії(ScienceRise: Juridical Science. - 2023. - № 2( 24). - P. 31-37, 2023) Шульга, А. М.; Shulha, A. M.Стаття присвячена проблемам пов’язаним із правовою охороною земельних ресурсів України, що зазнали суттєво негативного впливу під час здійснення військової агресії та ведення бойових дій з боку так званої російської федерації. У роботі визначаються та аналізуються види забруднення та псування земельних ресурсів, яке виникає внаслідок здійснення військової агресії та ведення бойових дій з боку російської федерації, як країни-агресора. Таке забруднення та псування земельних ресурсів отримало назву воєнно-техногенне забруднення земельних ресурсів. Констатується, що ведення не тільки активних, а й пасивних бойових дій спричиняє непоправної шкоди земельним ресурсам. Це проявляється у механічному, фізичному, хімічному, біологічному забрудненні ґрунтового покриву земель різної категорії. Також, наприклад, риття окопів, укріплених районів, сховищ для боєприпасів та особового складу, капонірів для військової техніки спричиняє деградацію ґрунтового покриву земель. Наслідки цих дій свідчать про наявність ознак такого кримінального правопорушення як «Екоцид» – стаття 441 Кримінального кодексу України. Робляться висновки про те, що: 1) воєнно-техногенне забруднення ґрунтового покриву земель спричиняє безпосереднє забруднення ґрунтів небезпечними речовинами військового характеру, а також їх деградацію; 2) такі наслідки є суспільно небезпечними для людини та довкілля з огляду на систему взаємодії «ґрунт-рослина», «ґрунт-рослина-людина»; 3) в цілому кваліфікація такого забруднення ґрунтового покриву земель має відбуватися за статтею 441 «Екоцид» Кримінального кодексу України без застосування норм Розділу VIII «Кримінальні правопорушення проти довкілля»; 4) встановлення доказової бази має здійснюватися спільними зусиллями національними та міжнародними правоохоронними органами; 5) відшкодування завданих збитків від забруднення та псування земельних ресурсів має відбуватися за рахунок контрибуції та репарації з боку росії, як держави-агресора.Публікація Екоцид: проблеми практичного застосування кримінально-правової норми(Наукові перспективи. - 2024. - № 4(46). - С. 1174-1195, 2024) Шульга, А. М.; Shulha, A. M.; Андрій ШульгаДосліджено теоретичні проблеми практичного застосуванням кримінально-правової норми передбаченої статтею 441 КК України в умовах неоголошеної військової агресії з боку росії. Запропоновано юридичний механізм притягнення до кримінальної відповідальності вищих посадових осіб країни-агресора вирішувати відповідно до чинного міжнародного законодавства ратифікованим законодавцем України; запропоновано суб’єктивну сторону правопорушення не обмежувати лише умисною формою вини; в якості кваліфікуючої ознаки має сенс визначити та закріпити умови здійснення таких дій і настання відповідних наслідків – військова агресія, збройний конфлікт, військовий напад тощо; зазначено про те, що має бути розроблений чіткій алгоритм процесуального доведення вини суб’єктів екоциду, що ґрунтується на нормах міжнародного права імплементованого у національне законодавство; наголошено на тому, що має бути розроблений юридичний механізм забезпечення відшкодування завданих екоцидом екологічної та супутньої економічної шкоди.Документ Амністія як інструмент забезпечення участі засуджених осіб у захисті суверенітету і державної цілісності України: аналіз окремих законопроєктних ініціатив(Злочинність і протидія їй в умовах війни та у повоєнній перспективі: міждисциплінарна панорама : зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 19 квіт. 2024 р.). – Вінниця : ХНУВС, 2024. – С. 96-99, 2024) Литвинов, О. М.; Lytvynov, O. M.; Ященко, А. М.; Yashchenko, A. M.Проаналізовано положення проєкту Закону України «Про амністію у 2024 році у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації для участі у захисті суверенітету і державної цілісності України». Зауважено, що кримінально-правовим наслідком застосування амністії може бути повне або часткове звільнення від відбування покарання, а не скасування невідбутої частини покарання засудженим.Документ Недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України): ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення та їх вплив на кваліфікацію(Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія: "Право". - 2024. - Вип. 39. - С. 51-58, 2024) Ященко, А. М.; Yashchenko, A. M.Надано характеристику ознак об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбачених ст. 425 КК України, та вплив окремих з них на кримінально-правову кваліфікацію. Зазначено, що об’єктивну сторону особливо кваліфікованого складу цього протиправного посягання може утворювати лише недбале ставлення до військової служби (дія або бездіяльність), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану (ч. 3 ст. 425 КК України), або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 4 ст. 425 КК України). У зв’язку з цим, кримінально-правова кваліфікація особливо кваліфікованих складів недбалого ставлення до військової служби не повинна ставитися в обов’язкову залежність від настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди або тяжких наслідків як матеріального, так і нематеріального характеру.Публікація Право дитини на захист від зловживань із боку опікуна або піклувальника(Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2023. – Спецвипуск № 2. - С. 88-95, 2023) Юшкевич, О. Г.; Yushkevych, O. H.; Юшкевич Олена ГеннадіївнаВисвітлено особливості захисту дитиною своїх прав та інтересів від зловживань із боку опікуна, піклувальника. Розглядаються два способи такого захисту: в адміністративному (за допомогою комісій з питань захисту прав дитини) та судовому порядку. Окрему увагу приділено дискусійному питанню об’єктивної сторони злочину за ст. 167 Кримінального кодексу України – зловживання опікунськими правами лише щодо майнових прав та інтересів дитини. Зроблено висновок про необхідність подальших наукових досліджень та аналізу судової практики щодо уточнення об’єктивної сторони злочину за ст. 167 Кримінального кодексу України. Проаналізовано зміст єдиного з 2019 р. судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за ст. 167 «Зловживання опікунськими правами».Документ Проблема змішаної (складної, подвійної) форми вини та кваліфікація кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності(Legal science and education in Ukraine and EU countries: a paradigm shift : Collective monograph. - Riga, Latvia : “Baltija Publishing”, 2021. - P. 453-480, 2021) Харченко, В. Б.; Kharchenko, V. B.За сучасних умов розбудови України за інноваційним шляхом дедалі більшої значущості набуває всебічна охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності. У зв’язку з цим забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності набуває нових пріоритетів. Водночас питання здійснення належної кримінально-правової оцінки реальних внутрішніх проявів особи при вчиненні нею порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також суб’єктивного ставлення до наслідків такого діяння має істотне значення для реалізації основоположних засад кримінального права, зокрема в аспекті недопустимості об’єктивного ставлення у вину. Результати аналізу практики застосування ст. 176, 177, 229, 231 та 232 КК України дозволяють стверджувати, що в окремих випадках вина особи може бути умисною щодо діяння та необережною щодо його наслідків. Отже, з’ясування поняття й ознак злочину, вчиненого із двома формами вини, має велике теоретичне та практичне значення. Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 231 КК, визначається залежно від форми його вчинення та психічного ставлення особи до різних об’єктивних ознак: 1) прямий умисел щодо збирання відомостей, які становлять комерційну таємницю; 2) прямий або непрямий умисел щодо подальшого незаконного використання таких відомостей і 3) умисел (прямий чи непрямий) або необережність (кримінальна протиправна самовпевненість чи кримінальна протиправна недбалість) щодо завдання істотної шкоди особі, яка правомірно визначила інформацію як комерційну таємницю. У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 232 КК, винний усвідомлює, що розголошує комерційну таємницю без згоди її володільця і бажає цього (прямий умисел). Щодо спричинення такою поведінкою наслідків у вигляді істотної шкоди, то вина може бути як у формі умислу (прямого чи непрямого), так і у формі необережності (кримінальна протиправна самовпевненість чи кримінальна протиправна недбалість).Документ A Special Status Victim: Criminal Liability for Assaulting a Government Official in Ukraine and Other Countries(Cuestiones Políticas. – 2023. – Vol. 41, № 79. – P. 509-523, 2023) Borovyk, A.; Tkachenko, I.; Ivchenko, B.-Yu. V.; Івченко, Б.-Ю. В.; Mandzyk, P.; Solovyov, E.У статті обговорюються деякі нові питання кримінальної відповідальності за напади на посадових осіб у різних юрисдикціях. Акцент зроблено як на порівняльному підході до аналізу відповідних кримінальних законів, так і на конкретних правових засадах захисту життя та здоров’я працівників правоохоронних органів. На основі положень статутного кримінального законодавства та судової практики ряду країн показано, що життя, здоров’я та майно працівників правоохоронних органів користуються вищим рівнем захисту. Пояснюється це тим, що такі особи є безпосередніми представниками держави, публічно виконують свої обов’язки, залишаються під пильною увагою громадськості, а тому можуть стати більш легкою мішенню для скоєння насильницьких злочинів. У висновках дослідження було стверджено, що визначення правових підстав, обсягу та меж кримінально-правового захисту державних службовців має здійснюватися на національному рівні (або на рівні штату у федеральній юрисдикції) на основі орієнтації та принципи внутрішньої кримінально-правової політики та програми даної країни.