Law and Safety. Право І Безпека
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/36
Право і Безпека = Law and safety : наук. журн. / Харк. нац. ун-т внутрішніх справ. – Харків: [б. в.], 2002 - . - Виходить 4 рази на рік. - ISSN 1727-1584.
Переглянути
60 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Публікація Криміналістична характеристика особи злочинця, що вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 206-2 Кримінального кодексу України(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 96-105, 2024) Стеценко, С. В.; Stetsenko, S. V.Досліджено наукові напрацювання з питань, пов’язаних із криміналістичною характеристикою особи злочинця, та формування криміналістичної характеристики особи злочинця, яка вчинила протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації. Визначено, що інформація, яка характеризує особу злочинця, може бути отримана під час огляду місця події або в результаті проведення досудового розслідування. На місці події інформація про особу злочинця може містися в матеріальних та ідеальних слідах. Під час досудового розслідування інформацію отримують у результаті проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів. Сформовано дві основні групи ознак, що характеризують особу злочинця, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 206-2 Кримінального кодексу України. Перша група – це загальні ознаки, що вказують на соціальні, демографічні, біологічні характеристики; друга – спеціальні, які характеризують особу злочинця з позиції вчиненого кримінального правопорушення та описують її зв’язки з потерпілим, посаду, яку вона обіймає, стан осудності в момент вчинення незаконних дій, роль та місце в злочинній групі тощо. Визначено класифікацію рейдерів, а саме: білі, сірі, чорні рейдери та грінмейли. Залежно від ставлення до злочинної події осіб класифіковано як організаторів, обізнаних і необізнаних про злочинні дії. Охарактеризовано типовий портрет особи злочинця на основі аналізу теоретичних напрацювань та емпіричного матеріалу, а саме кримінальних проваджень за ст. 206-2 Кримінального кодексу України та судових рішень за ними.Публікація Firearms control as an element of criminological security in the concept of transitional justice for Ukraine(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 76-86, 2024) Orlov, Yu. V.; Орлов, Ю. В.; Yashchenko, A. M.; Ященко, А. М.; Орлов Юрій Володимирович; Ященко Андрій МиколайовичСтаттю присвячено розробці кримінологічної моделі контролю над обігом вогнепальної зброї в контексті перехідного правосуддя для України. Встановлено, що незаконний обіг вогнепальної зброї закладає довготривалі тенденції погіршення криміногенної обстановки, зокрема в повоєнний період, у перспективі загрожує зміцненням функціоналу організованих злочинних угрупувань, сплеском насильницької кримінальної активності. Запропоновано кримінологічну модель встановлення контролю за обігом вогнепальної зброї, яка передбачає: 1) збереження для цивільних осіб до завершення збройного конфлікту і правового режиму воєнного стану наявного правового режиму обігу вогнепальної зброї; після скасування воєнного стану потрібна виважена легалізація цивільної (короткоствольної) зброї із жорстким контролем, верифікацією та постійним моніторингом; 2) для військовослужбовців (зокрема, звільнених зі служби): а) спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за статтями 263 та 410 (в частині привласнення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин) Кримінального кодексу України за умови пред’явлення для перевірки, реєстрації та видачі дозволу (de lege ferenda); б) отримання дозволу (de lege ferenda) на зберігання вогнепальної зброї (у кількості не більше однієї одиниці на особу) та боєприпасів (у кількості не більше 60 шт.); 3) за порушення умов дозволу зберігання й носіння вогнепальної зброї – кримінальна відповідальність. Підкреслено, що посилення кримінальної відповідальності щодо незаконного придбання, передачі чи збуту вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв в умовах воєнного або надзвичайного стану є прикладом надмірної криміналізації суспільно небезпечних діянь.Публікація Еволюція поглядів на судову політику в контексті судового права(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 44-54, 2024) Калараш, Р. А.; Kalarash, R. A.Проаналізовано генезу наукових підходів до розуміння судової політики в межах доктрини судового права через історичні етапи розвитку юридичної науки. Вона охоплює період від класичних теорій права до сучасних тенденцій трансформації судової системи, надаючи унікальний огляд еволюції цього ключового поняття у правовій науці. Досліджено еволюційний шлях розуміння судової політики через аналіз концепцій, теорій та методологій, що прослідковують зміну ролі судової влади в суспільстві та формування стратегій управління судовою системою. Розглянуто класичну правову школу, яка увиразнювала принципи справедливості та законності, подальший розвиток теорій судового активізму та юридичного реалізму, а також сучасні концепції, які враховують питання ефективності, прозорості та публічності судової діяльності в умовах правової демократії. Проаналізовано історичні документи та наукові праці різних періодів і цивілізацій для вивчення виникнення, становлення й розвитку судової політики в контексті єдиної комплексної доктрини судової влади. Визначено ключові аспекти та парадигми, які мали вирішальний вплив на формування сучасного розуміння судової політики.Публікація Визнання критерію «членство» єдиним для кваліфікації корпоративних відносин: проблемні аспекти(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 33-43, 2024) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; Жорнокуй Юрій МихайловичЗ’ясовано проблемні аспекти достатності критерію «членство» як єдиного для кваліфікації корпоративних відносин. Доведено, що категорії «участь», «членство», «співробітництво» не є синонімами та базовими цивільно-правовими поняттями, що вказують на самостійну ознаку відокремленої групи відносин, спеціально і самостійно врегульованої цивільним правом. Вказані категорії варто вважати характеристикою належності суб’єкта до певної спільноти, що абсолютно не свідчить про наявність у ній всіх ознак корпорації як суб’єкта права. Аргументовано підхід, за яким характерними ознаками, які встановлюють специфіку корпоративної організації в межах конструкції юридичної особи, є: 1) поділ статутного капіталу на частки (акції), що визнаються формою фіксації корпоративних прав і обов’язків; 2) існування відносин участі в управлінні такою організацією. Сутність участі в управлінні корпорацією і членство в ній фактично є одним і тим самим явищем. Основним критерієм для корпорації є те, чи має місце участь (членство), і як наслідок, чи беруть участь в управлінні юридичною особою ті, хто її створив (учасники, акціонери, члени). Статутний же капітал є важливим лише як показник для визначення порядку управління – скільки голосів має учасник (акціонер, член).Публікація Стан наукового дослідження діяльності міліції в Україні в період часткової лібералізації політичного режиму в СРСР (1953–1962 рр.)(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 21-32, 2024) Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.; Ярмиш, О. Н.; Yarmysh, O. N.Висвітлено загальний стан вивчення діяльності міліції в Україні у 1950– 1960-ті рр., здійсненого вченими – істориками права за останні 50 років. Розглянуто основні тенденції дослідження діяльності міліції УРСР у радянський період, виявлено позитивні та негативні сторони цього процесу. Досліджено трансформації у вивченні історії міліції, які відбулися після проголошення незалежності України в 1991 р., охарактеризовано здобутки та недоліки сучасної вітчизняної історіографії. Розкрито головні аспекти зарубіжних досліджень історії міліції вказаного періоду.Публікація Особливості участі у бойових діях особового складу Національної поліції(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 9-20, 2024) Власенко, І. В.; Vlasenko, I. V.; Федоров, В. В.; Fedorov, V. V.; Зуров, Ф. Ф.; Zurov, F. F.; Віталій Федоров; Ігор Власенко; Федір ЗуровПроведено аналіз боєздатності та боєготовності поліцейських до ведення загальновійськового бою. Зауважено, що найбільш проблемними питаннями є вогневий контакт із силами ворога і тактика дій у районах несення служби. Визначено напрями покращення ефективності дій особового складу Національної поліції в разі їх участі в загальновійськовому бою. На основі опитування працівників різних підрозділів Національної поліції виявлено закономірності та оцінено якісні показники їхньої готовності до ведення бойових дій. Проаналізовано основні ситуації й особливості ведення бойових дій правоохоронцями, а також складові їхньої готовності до таких дій. Розглянуто ведення загальновійськового бою поліцейськими у складі малих тактичних груп, визначено його особливості. Для підтвердження теоретичних положень проведено експерименти з використанням вогнепальної зброї та в умовах моделювання екстремальних ситуацій під час ведення бою.Публікація Теоретико-правовий аналіз існуючих моделей функціонування поліції та проблема реалізації функції надання послуг населенню органами внутрішніх справ(Право і безпека. - 2013. - № 1 (48). - С. 23-29, 2013) Кріцак, І. В.; Kritsak, I. V.; Іван КріцакДосліджено функції надання послуг населенню та специфічні особливості її реалізації в Україні. Наведено авторську класифікацію функцій органів внутрішніх справ та надано пропозиції щодо підвищення соціальної ролі та значення функції надання послуг населенню в діяльності органів внутрішніх справ.Публікація Протидія диверсійно-розвідувальним групам противника підрозділами Національної поліції України в умовах дії правового режиму воєнного стану(Право і безпека. - 2024. - № 1 (92). - С. 152-162, 2024) Боровик, М. О.; Borovyk, M. O.; Боровик Микола ОлександровичСтаттю присвячено пошуку шляхів удосконалення тактико-спеціальної готовності поліцейських до протидії диверсійно-розвідувальним групам на прикордонних територіях і в місцях ведення активних бойових дій. Визначено додаткові повноваження поліції в умовах дії правового режиму воєнного стану, серед яких проведення у взаємодії боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями. Виокремлено тактичні прийоми боротьби з диверсійно-розвідувальними групами на території контрольованого прикордонного району. Вивчено досвід проведення силами безпеки й оборони України контрдиверсійних заходів, одним з елементів яких є засідка. Запропоновано модель диверсійного захисту та її використання в освітньому процесі ЗВО МВС України, що передбачає комплексне поєднання командно-штабних навчань із тактико-спеціальними навчаннями у два етапи та залучення курсантів до забезпечення публічної безпеки та порядку у прикордонних населених пунктах.Публікація Становлення та розвиток підрозділів поліції особливого призначення: ретроспективний аналіз(Право і безпека. - 2024. - № 1 (92). - С. 123-132, 2024) Чишко, К. О.; Chyshko, K. O.; Пінчук, Р. С.; Pinchuk, R. S.; Чишко Катерина ОлександрівнаДосліджено історичні факти, приписи законів і підзаконних нормативно-правових актів, які в різні періоди регламентували діяльність підрозділів поліції особливого призначення, крізь призму сучасних реалій. Проаналізовано історію виникнення підрозділів міліції та добровольчих утворень, які формувалися зі спеціальною метою, а також розглянуто їх еволюцію– від перших хаотичних несистемних утворень до створення підрозділів поліції особливого призначення, зокрема воєнізованих.Публікація Дефініція цінності держави в ракурсі функціональної квінтесенції(Право і безпека. - 2024. - № 1 (92). - С. 101-111, 2024) Певко, С. Г.; Pevko, S. H.; Станіслав ПевкоУ статті досліджено питання квінтесенції аксіології держави в ракурсі функціональної дефініції. Для проведення дослідження окреслено складові, які є змістовними елементами наукової проблематики. Передусім розкрито питання сутності держави як юридичного явища, яке є основним підґрунтям виникнення наукової проблеми. Розглянуто відповідні погляди вчених щодо дефініції держави. Зроблено висновок, що держава – це суверенна, політико-територіальна організація суспільства, на території якої існують органи влади, правова система та система оподаткування, а також інші елементи. Також наведено ознаки, які притаманні державі і становлять її онтологію.