Law and Safety. Право І Безпека
Постійне посилання на розділhttps://dspace.univd.edu.ua/handle/123456789/36
Право і Безпека = Law and safety : наук. журн. / Харк. нац. ун-т внутрішніх справ. – Харків: [б. в.], 2002 - . - Виходить 4 рази на рік. - ISSN 1727-1584.
Переглянути
1496 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Формування кадрового складу міліції в 1960-ті рр.(Право і безпека. - 2024. - № 3 (94). - С. 56-66, 2024) Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.У статті досліджено основні аспекти добору, підготовки та виховання кадрів міліції в 1960-х рр. Загальний дефіцит кадрів, особливо кваліфікованих та досвідчених, залишався значним. За 1964–1967 рр. змінилася майже половина рядового та молодшого начальницького складу міліції. Показано, як організовувалася професійна підготовка кадрів для міліції, зокрема через Вищу школу Міністерства охорони громадського порядку УРСР, Донецьку, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Львівську й Одеську середні спеціальні школи міліції та створення навчально-консультативних пунктів при них, організацію шкіл підвищення оперативної майстерності. Формування кадрів міліції в цей період здебільшого відбувалося тими ж методами, що й раніше, зокрема керівний склад комплектувався за рахунок переведення в міліцію працівників партійних, радянських та комсомольських органів. Штат міліції в 1960-ті рр. був збільшений. Значна увага Міністерством охорони громадського порядку УРСР та його місцевими органами приділялася політико-виховній роботі серед міліціонерів, як це відбувалося впродовж усього радянського періоду. Із цією метою в 1966 р. було відновлено діяльність політвідділів. Уживалися заходи щодо поліпшення матеріального становища та медичного обслуговування співробітників міліції. Було впорядковано присвоєння спеціальних звань тим, хто служив у міліції. Чергові спеціальні звання начальницького складу можна було присвоювати в послідовному порядку після закінчення встановленого строку та вислуги в попередньому званні відповідно до нового звання займаної штатної посади та за наявності позитивної атестації. Проте в досліджуваний період серед міліціонерів мали місце численні порушення дисципліни та законності, рівень яких не знизився, а за деякими показниками навіть збільшився. Стан протидії злочинності нерідко прикрашався, приховувалися злочини, порушувалися права затриманих. Вивчення та аналіз нерозкритих злочинів засвідчив, що нестача професійної майстерності, насамперед оперативних працівників, була однією з головних причин несвоєчасного розкриття низки тяжких злочинів. Але все ж у цілому можна констатувати, що в цей час ситуація з кадрами міліції дещо поліпшилася.Документ Gender equality with regard to the current challenges to Ukraine’s national security: theoretical and practical aspects(Право і безпека. - 2024. - № 3 (94). - С. 33-45, 2024) Zahumenna, Yu. O.; Загуменна, Ю. О.; Hrelya, D. P.; Греля, Д. П.У статті розглянуто правові та організаційні механізми інтеграції гендерної рівності в сектор національної безпеки та оборони України. Проведено аналіз нормативно-правової бази, що регулює гендерну політику, зокрема в Збройних Силах України. Особливу увагу приділено ролі міжнародних стандартів, таких як Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 і Стамбульська конвенція, у забезпеченні рівного доступу жінок і чоловіків до участі в оборонних процесах. На основі теоретичного аналізу та емпіричних даних досліджено вплив гендерного балансу на ефективність сектору національної безпеки, зокрема його управлінських, операційних та стратегічних компонентів, в умовах сучасних воєнних викликів. Виявлено, що інтеграція гендерної рівності сприяє підвищенню ефективності оборонного сектору, але потребує удосконалення правового регулювання та зміни організаційних підходів. Результати дослідження вказують на необхідність перегляду законодавчих актів і впровадження гендерно чутливих підходів у планування та виконання військових операцій. У статті надано рекомендації щодо посилення нормативно-правового забезпечення гендерної рівності в секторі безпеки та оборони України. Зроблено висновок, що гендерна рівність у військовій сфері не означає обов’язкове встановлення однакових зобов’язань для обох статей. Важливо враховувати специфіку й можливості кожної статі, забезпечуючи рівний доступ до військової служби на добровільних засадах, що є більш ефективним та справедливим підходом. Це дозволяє враховувати індивідуальні особливості жінок і чоловіків, забезпечуючи таким чином гармонійне функціонування Збройних Сил України у контексті сучасних викликів та потреб суспільства.Документ Інтеграційні напрями розвитку сучасної юридичної освіти як параметра дотримання прав людини(Право і безпека. - 2024. - № 3 (94). - С. 21-32, 2024) Сербенюк, С. О.; Serbeniuk, S. O.Статтю присвячено визначенню ключових євроінтеграційних напрямів реформування сучасної вітчизняної юридичної освіти. Питання покращення якості юридичної освіти залишається актуальним протягом багатьох років у всіх країнах незалежно від рівня економічного та соціального розвитку. У вузькому розумінні відповідна проблематика тісно пов’язана з питанням інтеграції юридичної освіти, а в широкому – глобалізації, адже, з одного боку, юридична освіта має відповідати міжнародним стандартам і кращим освітнім практикам, а з другого – потребує вирішення глобальна проблема нострифікації. Реформуванню юридичної освіти присвячено численні як вітчизняні, так і зарубіжні наукові дослідження, але спостерігається закономірність щодо поступового зменшення таких розробок і перерозподілу уваги наукової спільноти на окремі аспекти дидактики права та параметри освіти правників. Стаття є оригінальною, поєднує аналіз наукових результатів вітчизняних та іноземних учених із формулюванням нових або вдосконалених пропозицій щодо євроінтеграційного реформування вітчизняної юридичної освіти. Визначено основні напрями досліджень вітчизняних учених щодо інтеграції юридичної освіти та основні недоліки в підготовці правників. Приділено увагу виокремленню прогалин у дослідженні можливих шляхів подальшої євроінтеграційної еволюції української юридичної освіти. Розглянуто такі ключові напрями євроінтеграції юридичної освіти, як покращення якості освіти, поєднання впровадження міжнародних норм та стандартів із розробленням та впровадженням інновацій, міжнародна співпраця, розвиток практичних навичок та знань (принаймні базових) правових норм інших країн. Запропоновано низку основних напрямів реформаторської діяльності щодо європейської інтеграції вітчизняної юридичної освіти, зокрема в контексті практико-орієнтованого навчання, зменшення обсягів змісту освітніх програм у поєднанні з їх інтеграцією в європейський юридичний простір та підвищенням якості освіти, покращення аналітичних та логічних навичок правників, а також впливу на досягнення Цілей сталого розвитку ООН.Документ Деякі дискусійні питання щодо систематизації підзаконних нормативно-правових актів(Право і безпека. - 2024. - № 3 (94). - С. 9-20, 2024) Бурдін, М. Ю.; Burdin, M. Yu.; Невзоров, І. Л.; Nevzorov, I. L.; Безуса, Ю. О.; Bezusa, Yu. O.У статті розглянуто питання щодо систематизації підзаконних нормативно-правових актів, що зумовлено ухваленням Закону України «Про правотворчу діяльність». Зазначено, що ухвалення Закону України «Про правотворчу діяльність» докорінно не вирішило проблему впорядкування нормативно-правових актів. Неврегульованість широкого кола питань систематизації законодавства породжує, зокрема, багато таких дискусійних питань, як-от: з’ясування допустимості та доцільності кодифікації підзаконних нормативно-правових актів; визначення і нормативне закріплення найбільш оптимальних форм систематизації підзаконних нормативно-правових актів, ролі та можливостей консолідації як форми систематизації підзаконних нормативно-правових актів. На основі аналізу Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено, що законодавцем, по-перше, не запропоновано визначення кодифікації як форми правотворчої діяльності, по-друге, не класифіковано різновиди кодифікації за їхньою юридичною силою. Таким чином, питання щодо можливості існування кодифікаційних підзаконних актів у розрізі Закону України «Про правотворчу діяльність» є відкритим. Натомість практика підзаконної правотворчості підтверджує закономірність існування підзаконних кодифікаційних актів у структурі системи законодавства. Вказано, що основною формою існування підзаконних кодифікаційних актів є постанови Кабінету Міністрів України. Зазначено, що наявні теоретичні напрацювання та зарубіжній досвід унормування як офіційної, так і неофіційної інкорпорації вказують на недоцільність її запровадження в Україні через доповнення Закону України «Про правотворчу діяльність», адже інкорпорація взагалі не має рис правотворчості, тому вона не може бути предметом правового регулювання закону про закони. Наголошено, що з урахуванням сучасних доктринальних уявлень щодо особливостей альтернативних кодифікацій підзаконних нормативно-правових актів в Україні за зразком Закону України «Про правотворчу діяльність» доцільно було б ухвалити окремий нормативно-правовий акт (на рівні постанови Кабінету Міністрів України), який би регламентував правила систематизації підзаконних нормативно-правових актів у системі органів виконавчої влади. Підсумовано, що потребує нормативної та доктринальної визначеності питання суб’єктного складу органів державної влади щодо окреслення конкретних форм систематизації підзаконних нормативно-правових актів, враховуючи консолідацію законодавства.Публікація Криміналістична характеристика особи злочинця, що вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 206-2 Кримінального кодексу України(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 96-105, 2024) Стеценко, С. В.; Stetsenko, S. V.Досліджено наукові напрацювання з питань, пов’язаних із криміналістичною характеристикою особи злочинця, та формування криміналістичної характеристики особи злочинця, яка вчинила протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації. Визначено, що інформація, яка характеризує особу злочинця, може бути отримана під час огляду місця події або в результаті проведення досудового розслідування. На місці події інформація про особу злочинця може містися в матеріальних та ідеальних слідах. Під час досудового розслідування інформацію отримують у результаті проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів. Сформовано дві основні групи ознак, що характеризують особу злочинця, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 206-2 Кримінального кодексу України. Перша група – це загальні ознаки, що вказують на соціальні, демографічні, біологічні характеристики; друга – спеціальні, які характеризують особу злочинця з позиції вчиненого кримінального правопорушення та описують її зв’язки з потерпілим, посаду, яку вона обіймає, стан осудності в момент вчинення незаконних дій, роль та місце в злочинній групі тощо. Визначено класифікацію рейдерів, а саме: білі, сірі, чорні рейдери та грінмейли. Залежно від ставлення до злочинної події осіб класифіковано як організаторів, обізнаних і необізнаних про злочинні дії. Охарактеризовано типовий портрет особи злочинця на основі аналізу теоретичних напрацювань та емпіричного матеріалу, а саме кримінальних проваджень за ст. 206-2 Кримінального кодексу України та судових рішень за ними.Публікація Firearms control as an element of criminological security in the concept of transitional justice for Ukraine(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 76-86, 2024) Orlov, Yu. V.; Орлов, Ю. В.; Yashchenko, A. M.; Ященко, А. М.; Орлов Юрій Володимирович; Ященко Андрій МиколайовичСтаттю присвячено розробці кримінологічної моделі контролю над обігом вогнепальної зброї в контексті перехідного правосуддя для України. Встановлено, що незаконний обіг вогнепальної зброї закладає довготривалі тенденції погіршення криміногенної обстановки, зокрема в повоєнний період, у перспективі загрожує зміцненням функціоналу організованих злочинних угрупувань, сплеском насильницької кримінальної активності. Запропоновано кримінологічну модель встановлення контролю за обігом вогнепальної зброї, яка передбачає: 1) збереження для цивільних осіб до завершення збройного конфлікту і правового режиму воєнного стану наявного правового режиму обігу вогнепальної зброї; після скасування воєнного стану потрібна виважена легалізація цивільної (короткоствольної) зброї із жорстким контролем, верифікацією та постійним моніторингом; 2) для військовослужбовців (зокрема, звільнених зі служби): а) спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за статтями 263 та 410 (в частині привласнення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин) Кримінального кодексу України за умови пред’явлення для перевірки, реєстрації та видачі дозволу (de lege ferenda); б) отримання дозволу (de lege ferenda) на зберігання вогнепальної зброї (у кількості не більше однієї одиниці на особу) та боєприпасів (у кількості не більше 60 шт.); 3) за порушення умов дозволу зберігання й носіння вогнепальної зброї – кримінальна відповідальність. Підкреслено, що посилення кримінальної відповідальності щодо незаконного придбання, передачі чи збуту вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв в умовах воєнного або надзвичайного стану є прикладом надмірної криміналізації суспільно небезпечних діянь.Публікація Еволюція поглядів на судову політику в контексті судового права(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 44-54, 2024) Калараш, Р. А.; Kalarash, R. A.Проаналізовано генезу наукових підходів до розуміння судової політики в межах доктрини судового права через історичні етапи розвитку юридичної науки. Вона охоплює період від класичних теорій права до сучасних тенденцій трансформації судової системи, надаючи унікальний огляд еволюції цього ключового поняття у правовій науці. Досліджено еволюційний шлях розуміння судової політики через аналіз концепцій, теорій та методологій, що прослідковують зміну ролі судової влади в суспільстві та формування стратегій управління судовою системою. Розглянуто класичну правову школу, яка увиразнювала принципи справедливості та законності, подальший розвиток теорій судового активізму та юридичного реалізму, а також сучасні концепції, які враховують питання ефективності, прозорості та публічності судової діяльності в умовах правової демократії. Проаналізовано історичні документи та наукові праці різних періодів і цивілізацій для вивчення виникнення, становлення й розвитку судової політики в контексті єдиної комплексної доктрини судової влади. Визначено ключові аспекти та парадигми, які мали вирішальний вплив на формування сучасного розуміння судової політики.Публікація Визнання критерію «членство» єдиним для кваліфікації корпоративних відносин: проблемні аспекти(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 33-43, 2024) Жорнокуй, Ю. М.; Zhornokui, Yu. M.; Жорнокуй Юрій МихайловичЗ’ясовано проблемні аспекти достатності критерію «членство» як єдиного для кваліфікації корпоративних відносин. Доведено, що категорії «участь», «членство», «співробітництво» не є синонімами та базовими цивільно-правовими поняттями, що вказують на самостійну ознаку відокремленої групи відносин, спеціально і самостійно врегульованої цивільним правом. Вказані категорії варто вважати характеристикою належності суб’єкта до певної спільноти, що абсолютно не свідчить про наявність у ній всіх ознак корпорації як суб’єкта права. Аргументовано підхід, за яким характерними ознаками, які встановлюють специфіку корпоративної організації в межах конструкції юридичної особи, є: 1) поділ статутного капіталу на частки (акції), що визнаються формою фіксації корпоративних прав і обов’язків; 2) існування відносин участі в управлінні такою організацією. Сутність участі в управлінні корпорацією і членство в ній фактично є одним і тим самим явищем. Основним критерієм для корпорації є те, чи має місце участь (членство), і як наслідок, чи беруть участь в управлінні юридичною особою ті, хто її створив (учасники, акціонери, члени). Статутний же капітал є важливим лише як показник для визначення порядку управління – скільки голосів має учасник (акціонер, член).Публікація Стан наукового дослідження діяльності міліції в Україні в період часткової лібералізації політичного режиму в СРСР (1953–1962 рр.)(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 21-32, 2024) Греченко, В. А.; Grechenko, V. A.; Ярмиш, О. Н.; Yarmysh, O. N.Висвітлено загальний стан вивчення діяльності міліції в Україні у 1950– 1960-ті рр., здійсненого вченими – істориками права за останні 50 років. Розглянуто основні тенденції дослідження діяльності міліції УРСР у радянський період, виявлено позитивні та негативні сторони цього процесу. Досліджено трансформації у вивченні історії міліції, які відбулися після проголошення незалежності України в 1991 р., охарактеризовано здобутки та недоліки сучасної вітчизняної історіографії. Розкрито головні аспекти зарубіжних досліджень історії міліції вказаного періоду.Публікація Особливості участі у бойових діях особового складу Національної поліції(Право і безпека. - 2024. - № 2 (93). - С. 9-20, 2024) Власенко, І. В.; Vlasenko, I. V.; Федоров, В. В.; Fedorov, V. V.; Зуров, Ф. Ф.; Zurov, F. F.; Віталій Федоров; Ігор Власенко; Федір ЗуровПроведено аналіз боєздатності та боєготовності поліцейських до ведення загальновійськового бою. Зауважено, що найбільш проблемними питаннями є вогневий контакт із силами ворога і тактика дій у районах несення служби. Визначено напрями покращення ефективності дій особового складу Національної поліції в разі їх участі в загальновійськовому бою. На основі опитування працівників різних підрозділів Національної поліції виявлено закономірності та оцінено якісні показники їхньої готовності до ведення бойових дій. Проаналізовано основні ситуації й особливості ведення бойових дій правоохоронцями, а також складові їхньої готовності до таких дій. Розглянуто ведення загальновійськового бою поліцейськими у складі малих тактичних груп, визначено його особливості. Для підтвердження теоретичних положень проведено експерименти з використанням вогнепальної зброї та в умовах моделювання екстремальних ситуацій під час ведення бою.